Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

«Кіровоградщина очима художників»

2 квітня 2014 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито виставку художніх творів «Кіровоградщина очима художників», присвячену 75-річчю утворення Кіровоградської області.

 

Днем народження Кіровоградської області вважається 10 січня 1939 року, коли вийшов відповідний наказ Президіуму Верховної Ради СРСР, згідно якого на мапі Радянської України з’являлися три нові області - Сумська, Запорізька та Кіровоградська. Причому остання, на відміну від сучасної Кіровоградської області, юридично складалася з  31 району (фактично їх було 30) та мала одне місто обласного підпорядкування. І тільки внаслідок чисельних адміністративних реформ вона  трансформувалася в 21 район та 4 міста обласного підпорядкування.

 

Територія сучасної Кіровоградщини – регіон унікальний. І не тільки тому, що тут знаходиться географічний центр України. Просто наш край завжди лежав на перехресті різних цивілізацій, культур, релігій, стаючи важливою складовою то Скіфії, то Сарматії.  У ХІV-XV століттях він став прикордонням із землями, захопленими литовськими,  польськими, турецькими та татарськими феодалами, що стало поштовхом  для виникнення тут на зламі ХV-XVI століть козацтва та перетворення нашого краю на складову Запорозької Січі.  Цей історичний факт дає нам повне право з гордістю заявляти, що Кіровоградщина – край козацький.

 

Пізніше естафету військової звитяги прийняла Фортеця Святої Єлисавети – форпост православ’я на кордоні з «бусурманами» - турками і татарами, та резервна база російських військ.  Вона ж стала і предтечею «міста з військовою виправкою» - Єлисаветграда, повітового міста Новоросійської, потім – Херсонської губернії. До заснування Одеси, Херсона і Миколаєва, саме Єлисаветград був торговим центром України. Та навіть після цього він залишався не тільки військовим, а й імперським містом, знаходячись під патронатом самого государя-імператора та маючи в зображенні свого герба двохголового орла.

Цей особливий статус міста був на жаль втрачений внаслідок Жовтневої революції 1917 року та перемоги більшовиків. Колишньому імперському місту була відведена набагато скромніша роль – повітовий центр Миколаївської губернії (1921), повітовий центр Одеської губернії (1922), райцентр Одеської області (1932), райцентр Миколаївської області (1937). І тільки внаслідок заснування Кіровоградської області, місто отримало більш солідний статус обласного центру та нову назву – Кіровоград, що завершувала череду перейменувань Єлисаветграда.

 

Необхідно відзначити, що Єлисаветград свого часу був цілком європейським містом за рівнем благоустрою, краси, чистоти, культури та освіти,  одним із перших в Російській імперії, де з’являється електричний трамвай, телефонна станція, телеграф. На кінець ХІХ століття в ньому діяло понад 20 гімназій, училищ, семінарій, чоловічі та жіночі школи.

Місту випала велика честь стати колискою українського професійного театру. Театрознавці навіть називають його «українськими Афінами». На увесь світ відомі імена славетних корифеїв – Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Марії Заньковецької, Миколи Садовського. Прославила Єлисаветград і музична школа Генріха Нейгауза. Виступати перед жителями такого міста мали за честь оперний співак Йосип Петров, композитори Микола Лисенко та Ференц Ліст.

 

Окремою гордістю Кіровограда є його архітектура. Історичну частину сучасного міста складають будинки, створені за індивідуальними замовленнями в різних архітектурних стилях. Їх автори – видатні архітектори Андрій Достоєвський, Яків Паученко, Олександр Лішневський. Саме завдяки їм Єлисаветград свого часу  набув європейського вигляду, отримавши від сучасників за свою архітектурну неповторність назву «Маленький Париж». Тому в останні роки кіровоградські архітектори, при забудові центра Кіровограда,  намагаються органічно поєднати нові споруди зі старою архітектурою, використовуючи архітектурний стиль «еклектика» (поєднання різних архітектурних стилів) та   будуючи сучасні будівлі «під старовину».

Окрасою Кіровоградщини є також чисельні пам’ятки природи, історії та культури: заповідник –музей Карпенка Карого «Хутір Надія», дендропарк «Веселі Боковеньки», Онуфріївський парк, ландшафтний заказник «Монастирище» та інші.

 

Кіровоградщина – це і багатонаціональний регіон.  Специфіка його географічного розташування сприяла переселенню сюди росіян, молдаван, сербів, болгар, греків, євреїв, поляків, німців та інших народів. Це сформувало культурне багатоголосся краю та створило унікальний приклад толерантного співіснування багатьох культур і націй. Можливо, в цьому одна із причин того, що наша земля завжди була багата на талановитих людей. Далеко за межами Кіровоградщини відомі такі особистості як поет Євген Маланюк, письменники Арсен Тарковський і Юрій Яновський, художники Олександр Осмьоркін і Петро Оссовський, державно-політичні діячі Лев Троцький і Володимир Винниченко та багато інших.

 

Свого часу навіть була створена ціла портретна галерея наших видатних земляків для Всеукраїнського музейного проекту «Українці  у світі», який об’єднує зображення найвидатніших представників української нації та експонується у Центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім» в місті Києві. Їх авторами стали найкращі портретисти Кіровоградщини - Любов Кир’янова, Валерій Давидов, Анатолій Янєв, Анатолій Шаповалов, Володимир Плітін, Ігор Смичек та інші. Під час відзначення 70-річчя Кіровоградської області ці роботи  було надано для експонування в Кіровоградському обласному художньому музеї.

 

На виставці, присвяченій 75-річчю утворення Кіровоградської області, представлені роботи з фондів обласного художнього музею. Їх автори - унікальні майстри пензля, переважно – наші земляки, чия слава сягнула далеко за межі Кіровоградщини.  Відвідувач музею зможе побачити картини Осмьоркіна О.О. «Україна» (1930), Федорова В.О. «Кіровоградські простори» (1972), «Корифеї українського театру» (1976), «Чорний ліс», «Гребля Кременчуцької  ГЕС», Бондаренка М.Г. «Весняний мотив», «Шлях через село Красносілля» (1974), «На околиці», «Портрет доярки Г. Гармаш»,  Когана-Шаца М.Б. «Садиба І.К. Карпенка-Карого на хуторі Надія» (1982), Вінтенка Б.М. «Новобудови міста Кіровограда», «Портрет будівника КремГЕС Агапова», «Навесні» (1997), Вінтенка Ю.Б. «Хутір Надія. Дуби» (2005), «Монастирище» (2010),   Логвинюка О.С. «Вечір в  селі  Тернове» (2001), Янєва А.М. «Єлисаветград» (2009), «В кар’єрі» (2009), Давидова В.М. «Кіровоград. Вулиця М.Гоголя» (2008), Надєждіна  М.В. «Сонячне світло» (2007), Шаповалова С. Г. «Хутір Надія. Осінь» (2008), «Хутір» (2012), Городнічєвої Г.І «На березі» (2006),  Кімнатного А.Д. «Церква святого Йосипа Обручника» (2006),  Кадигроба А.М. «Ранок у Вільшанці» та інші.

Частина представлених на виставці робіт була створена  під час проведення мистецької акції - пленеру, що проходить кожного року в одному з районів Кіровоградщини. Дана акція була започаткована у 1999 році за ініціативи саме Кіровоградського обласного художнього музею, що стало відродженням чудової мистецької традиції.

 

 

Олег Юрченко – старший науковий співробітник

Кіровоградського обласного художнього музею