Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Віртуальна виставка «Великдень як дзеркало Українського світогляду»

Третій рік поспіль Українці зустрічають Великдень в непростий час, час випробувань, час чергової російсько-української війни на сході нашої країни, посилаючи до Всевишнього свої молитви за успішне завершення  військових подій та відновлення територіальної цілісності нашої Держави – УКРАЇНИ..

З давніх-давен Великдень в Україні був найбільшим  і найрадіснішим весняним святом, яке зародилося в часи славетної Трипільської культури, Уже тоді визначилася космогонічна сутність цього свята, склалася його унікальна та багата обрядовість, включаючи святкування Вербиці, розпис писанок, випікання короваю – Великодньої Бабки; це ще й свято весняного воскресіння, оновлення природи, що відзначалось у день весняного рівнодення ще за часів язичництва, це свято Весняного Сонця і Природи, що відроджувалась після зимового сну як свято Перемоги Світла над Темрявою, Дня – над Ніччю, світла Весни – над Зимою.

До Вашої уваги одна із дохристиянських версій зародження традицій щодо святкування Великодня: «Восктесіння Христове в Україні почали відзначати порівняно недавно – після офіційного прийняття Християнства Київською Руссю у 988 році. Але в народі довго співіснували обидві релігійні системи – народна (язичницька) і державна (християнська). 

Природно, що не тільки за декілька десятиліть, а й за декілька століть не можна кардинально змінити світоглядні основи народу.

Українцям довгий час заборонялося нести на Проводи Великодні короваї і крашанки, які присвячувались душам покійних Предків. Ось як писав відомий релігійний діяч Іван Вишенський до князя Костянтина Острозького в 1599 р.: «Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте». Духовенство довгий час боролося і з «бісовськими танцями» – обрядовими дійствами веснянок-гаївок. 

Але згодом, замість того, щоб вести боротьбу, християнська церква вирішила ті народні обряди і звичаї застосувати. Веснянки почали співати після Християнського Великодня біля церков, а не на галявинах біля води, як раніше, багато текстів веснянок були перероблені у відповідності до християнської моралі, деякі ключові слова просто замінені. 

Якщо процес не можна перемогти, його треба очолити: Християнська церква, яка після 3 століття н.е. вже майже нічого спільного не мала зі справжнім – первинним Християнством, застосувала метод підміни назв і понять. Народним святам давалися зовні подібні християнські назви і християнські інтерпретації, обряди ж залишались такими, якими вони були – так і відбулося накладання Християнства на Народну звичаєву віру з поступовим її витісненням. Багата обрядова складова цих свят, яка залишалася протягом століть, не дозволила забути про ті первісні народні (язичницькі) свята, що були в нашого народу з давніх часів. 

Але стараннями царської Росії (православні християни), Радянської влади (атеїсти) та нинішньої влади (про око – християнської, а по суті олегархічно - атеїстичної) все ще продовжується спотворюватися справжня історія та історична пам’ять українського народу, відходить у небуття сакральне значення писанок, Великодніх бабок, Свято Вербиці, деяких архаїчних символів і знаків тощо. 

Стародавні свята і вірування забуваються або спотворюються. Свого часу в силу як об’єктивних (перехід на інше літочислення), так і інших відомих причин найважливіші свята були зсунуті в часі – а це призводить до повної втрати магічної дії Свята і перериває зв’язок минулого, сучасного і майбутнього народ». ( http://aratta-ukraine.com/sacred_ua.php)

Поєднання двох вір, двох світів – язичництва й християнства – до сьогодні збереглось у віруваннях та великодній обрядовості українців.

Складовою віртуальної виставки є роботи на Великодню тематику з фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею.

Цікавим за манерою написання є полотно «Вербна неділя» (2006)художника, який працює переважно в галузі станкового, монументального живопису та графіки з м. Алчевська Луганської області, члена Національної Спілки художників України В.В. Козлова (1951р.н.).

 Не залишить байдужим «Натюрморт з писанками» (2001) кіровоградського художника, члена Національної спілки художників України А. М. Дворського (1948-2010), який у свій час звертався в живописних і графічних доробках до духовної культури наших пращурів, шукаючи ідеал сучасності у віддзеркаленнях минулого. Образи в його картинах насичені архаїчною силою, експресією, рухом, енергією дії. Потужний колір, підкреслений графікою лінії та орнаментикою мови, посилюють знаковість і символічність зображення.

У доробку кіровоградського митця В. І. Осипенка (1958р.н.) є твори, виконані в традиційній реалістичній манері, та експериментальні роботи, виконані в дусі сучасності. Нерідко ці два напрямки поєднуються в одному полотні. «Пасхальний ранок» (1994) може слугувати прикладом поєднання традицій та новаторства в образотворчому мистецтві.

Декоративна робота «Натюрморт. Паска» (2009) Л. І. Зоріної (1960р.н) виконана в яскравих кольорах.

Сподіваємось, що презентована віртуальна виставка збагатить Ваш світогляд щодо Великодніх традицій та звичаїв українців.

 

Олена Степанок – завідуюча відділом

науково – просвітницької  роботи

Кіровоградського обласного художнього музею