Пн.-Чт.: 9.00-18.15 |
25006, Україна, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 60 |
Саме 12 липня християни відзначають День святих апостолів Петра і Павла. Свято на честь апостолів Петра та Павла у народі знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною та підготовку до сінокосу.До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були, так звані, мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.
Апостоли Петро і Павло особливо шануються як учні Ісуса Христа, що після смерті й воскресіння Христа почали проповідувати і поширювати вчення Євангелія по всьому світу. Апостоли прийняли мученицьку смерть за віру Христову в один день – 12 липня.
Свято, присвячене цим двом великим святим, відоме ще з перших днів існування християнства. І хоч пам’ять про них відзначається в один день, у народній традиції більшого авторитету отримав святий Петро.
Апостол Петро (Симон) – один із перших учнів і вірних послідовників Христа, жив зі своєю сім’єю у Капернаумі і займався рибальством. Після зустрічі з Ісусом залишив сім’ю, щоб присвятити Христу свій життєвий шлях. Життя Петра більше за інших апостолів висвітлене в євангельських оповідях, тому що він увесь час знаходився поряд із Христом і став одним із найсміливіших проповідників Євангелія, прославився багатьма зціленнями та помер мученицькою смертю.
Апостол Павло (Савл) був родом з міста Тарсу, що знаходилось на півдні Малої Азії. Спочатку євангельська проповідь Христових апостолів викликала в нього гаряче обурення, і він став одним із активних та ревних їхніх гонителів. Та на дорозі до Дамаску був чудовим чином навернений до Христової віри Самим Господом. Після цього Савл хрестився і став проповідником.
Основою віртуальної виставки, присвяченої Дню святих апостолів Петра і Павла є ікони «Святий апостол Петро» і «Святі Петро і Павло» з фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею.
Ікона «Святий апостол Петро» була написана у кінці ХІХ століття, виконана в техніці олійного живопису на основі прогрунтованого матеріалу – дошки, левкасу, поволоки і сусального золочення. Безумовно ікона належить пензлю першокласного іконописця. Ця високопрофесійна робота написана в необароковому стилі, де кожна деталь говорить про вишуканість і гармонію. На жаль, історія не донесла нам відомості про ім’я автора або авторів цієї роботи. Але напевно відомо, що ікона виділяється красою, наповнена щирим молитовним настроєм, глибоким психологізмом. Краса проглядається в кожному мазку святого лику, а довершеність – у кожній деталі одягу Святого Апостола. Темний плащ Апостола Петра чітко виділяється на орнаментованому фоні. Ритм ліній доповнюється грою світлих і темних кольорів.
Не оминув своєю увагою образи святих апостолів Петра та Павла, зображуючи їх у своїх творах, і наш славетний земляк Петро Павлович Оссовський (1925-2015).
Іншою складовою виставки є зображення репродукцій робітПетра Оссовського «Апостол Петро», «Апостол Павло» та робота «Молитва» (з експозиції картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»). На картині зображена інокиня. Її обличчя дуже біле, наче воскове, на якому виділяється трохи висунуте підборіддя. Вона тримає запалену свічку. Палаюча свічка є символом молитви, очищення. Інокиня зображена на фоні святого Апостола Павла.
Однакова відданість та надзвичайна важливість обох в утвердженні християнства поєднали Петра і Павла в неподільний образ двох святих, пам'ять яких шанують в один день.
Тетяна Костенко - науковий співробітник відділу
музею - картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»




