Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Виставка творів Надії Падурської

27 квітня 2015 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відбудеться відкриття виставки творів Надії Падурської «На своїх полотнах я вільна, як Бог…». 

Співорганізаторами виставки є відділ мистецтв Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д.І.Чижевського.

Надія Іванівна Падурська народилась 26 квітня 1943 року у смт Помічна  Добровеличківського району Кіровоградської області.

Надія народилась здоровою, швидкою, веселою дівчиною. У родині вона була наймолодшою дитиною. Як їй розповідала її мати, маленька Надійка любила вилазити на дерево й співати там пісні. Одного разу сталась трагедія – в 5-ти річному віці дівчинка впала з дерева і сильно пошкодила хребет. Вона залишилась живою, але з того часу стала обмеженою в деяких фізичних можливостях. Але все-таки ходила до школи, гарно навчалась, але найкраще в неї виходило малювати. Після закінчення школи обдаровану дівчинку прийняли на роботу художником-оформлювачем у кінотеатр «Мир»  м. Помічної. Там вона малювала афіші, оголошення, стенди та ін.

Навчалася в Московському заочному університеті народного мистецтва. У 1980-х роках познайомилась з кіровоградським художником Володимиром Плітіним. Саме він дав їй багато професійних порад і переконав більше писати олійними фарбами. Він змусив її повірити в те, що вона може бути справжнім художником.

Перша картина Надії була про матір: на фоні червоного неба сидить стара ненька і вузлуватими натруженими пальцями тримає газету, випромінюючи спокій і віру…

Яскраве образне бачення навколишнього світу та ще й величезна любов до людей пробудили у Надії Падурської бажання взятися за пензель.

Творчість Надії Іванівни співзвучна із творчістю Катерини Білокур – відомої української художниці, майстра народного декоративного живопису, представниці «наївного мистецтва». Надія Іванівна навіть намалювала портрет  художниці. Коли до її рук потрапив альбом творів Катерини Білокур, то художниця відчула справжнє свято квітів: з кожної сторінки усміхалися красолі, ромашки і жоржини, і мальви з чорнобривцями, айстрами та нагідками, переповиті виноградом і крученими паничами – ніби живі виростали на сторінках книги. Відтоді і сама Надія почала пильно придивлятися до кожного стебельця, квіточки, і ще більше хотіла так малювати. Ця подія стала вагомим поштовхом до творчості. У 1993 році в Яготинському державному історичному музеї була відкрита виставка робіт Надії Падурської.

Про «феномен провінційної художниці» почали багато писати і говорити. У 2002 році вона була нагороджена подякою Київського міського педагогічного коледжу. У цьому ж коледжі створена ціла галерея мистецтв, започаткована роботою Надії.

Доля її звела з багатьма чудовими людьми, яким чужий біль болить, як свій, серед них – Володимир Плітін, Елла Янчукова. Завдяки цьому спілкуванню Надія знову почала «творити».

Надія Іванівна – учасниця республіканського вернісажу, який проводився 1987 року у м. Києві в рамках роботи 2-го Всесоюзного фестивалю самодіяльного і народного мистецтва, була відзначена нагородою цього фестивалю. Також була нагороджена дипломами, подяками, грамотами, серед яких  - «Медаль Лауреата Всесоюзного фестивалю народної творчості» у  м. Москва у 1987 році, яка зберігається у фондовому зібранні Добровеличківського районного краєзнавчого музею.

Перша персональна виставка Надії Падурської була відкрита у Кіровоградському художньому салоні у 1989 році й викликала великий інтерес шанувальників мистецтва і професіоналів. Адже роботи художниці дуже цікаві та оригінальні, відрізняються своєрідною манерою сприйняття навколишньої дійсності. У своїх картинах вона живе, страждає, вірить, мріє. Її твори випромінюють любов до квітучої української природи, життєствердність, святковість та оптимізм. Ніби світлі дитячі посмішки, ясніють вогники оранжевих пелюсток у серпанку, а серед них зграйка пташок. Це – «Спогади  про дитинство», «Моє рідне село», «Казковий птах» (1994 ), «Усе живе, усе співає» (2015).

Образотворче мистецтво художниці, самобутнє та народне, сповнене філософським змістом, силою духа, мужністю, а головне – жагою до життя. Про її творчість кажуть, що ці роботи, неординарні за технікою виконання і за безмежною щирістю, з якою вона ділиться своїм світобаченням. Природа у роботах Падурської подана у своєрідній інтерпретації, через картини з нами наче говорить оточуюче, минуле, природа, життя…

У Добровеличківському районному краєзнавчому музеї знаходиться понад 49 живописних творів художниці, численні малюнки, зберігається  і відеофільм кіровоградської журналістки Людмили Ніколаєвської «Храм добра Надії Падурської» (1991). Також у музеї були відкриті дві персональні виставки -  «Моє мистецтво тобі, Україно!» (2004),  «Бережи іскру Божу» (2005).

Надія Іванівна поетизує своїх героїв – чи то дитя, що вперше пішло, чи літня людина, на долю якої випало лихоліття війни. Вона неодноразово висловлювала свою любов до України, бажаючи їй процвітання і достатку. Художниця  вважає, якщо щось «зачіпило» людину за живе, значить вдалося зловити ту мить і те високе, що є у кожного.

Щедро обдарована талантами Надія Іванівна має гарний голос,  з дитинства закохана в народну пісню. Відчуває музику слова, образи  її багатого внутрішнього світу проявляються і в поетичній формі.  Її поетичний твір увійшов до збірки віршів та пісень поетес та композиторів Кіровоградщини «Зоря материнства» (2005).

     

Виставка творів Надії Іванівни Падурської «На своїх полотнах я вільна, як Бог…» – перша персональна виставка художниці в стінах Кіровоградського обласного художнього музею. В експозиції представлені її живописні й графічні роботи, надані з приватних колекцій Віти Атаманчук, Наталії Агапєєвої, Елли Янчукової, Аліси Абгарян, Юрія Любовича та ін.

Роботи Надії Падурської знаходяться не лише в музейних збірках України,  а й  приватних колекціях, в тому числі і США, Японії, Німеччині.

Зараз Надія Іванівна проживає у пансіонаті для ветеранів війни та праці з геріатричним відділенням у смт Власівка Світловодського району. Не дивлячись на всі перепони, вона вперто крокує по життю і радіє кожній його миті. Головним у своєму житті вона вважає служіння мистецтву, сповна віддаючи йому душу.

 

Тетяна Костенко – науковий співробітник

відділу музею - картинної галереї

Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»