Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Експозиція присвячена Успінню Пресвятої Богородиці

28 серпня  2014 року в Кіровоградському обласному художньому музеї в залі сакрального мистецтва розгорнуто експозицію приурочену Успінню Пресвятої Богородиці.

 

28 серпня православні та греко-католики святкують Успіння Пресвятої Богородиці. За традицією Східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Першої Пречистої, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.
За переказами, Божа Мати часто молилася на Єлеонській горі - місці вознесіння Ісуса Христа. Одного разу вона побачила архангела Гаврила, який повідомив її, що через три дні закінчиться її земне життя. Христос чекає на неї у своєму царстві Небесному, де вона буде з ним довічно. На підтвердження своїх слів він вручив Богоматері гілку райського фінікового дерева - символ нетління та благодаті. На день її смерті апостоли полишили місця своєї проповіді та чудесним чином зібрались в Єрусалимі, щоб попрощатись з Пресвятою Богородицею та здійснити погребення її тіла. Не було тільки апостола Фоми.  Перебуваючи навколо її ложа, вони були засліплені яскравим світлом, в якому явився сам Христос в оточенні ангелів та архангелів. У цей момент чиста душа Богородиці без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа. В залі сакрального мистецтва в постійно діючій експозиціюї презентовано ікону «Успіння Пресвятої Богородиці» (кін.ХІХ-поч ХХст.) Іконографічна традиція свята розповідає, що Богородиця віддала свою чисту душу в руки свого Сина і Господа Ісуса Христа: «Душі праведних у руці Божій» (Муд. 3, 1). Христос тримає в руках душу своєї Матері з такою ж ніжністю, з якою Вона тримала воплоченого Бога у подобі Дитяти. Лик Богородиці у хвилину смерті виражає спокій, її очі закриті, руки складені на грудях. За візантійською традицією, душу Богородиці зображують як немовля, загорнене у білу тканину. Ангели і Серафими супроводжують Христа, а апостоли, отці церкви і святі з сумом проводжають Пресвяту Богородицю. Сама назва «успіння» говорить про те, що смерть для Пресвятої Богородиці була спокійним переходом від землі до неба, куди Вона і бажала відійти, щоб перебувати зі своїм Сином Спасителем та Господом.
У народі це свято називають «Перша Пречиста». Протягом осіннього періоду є три «Пречисті»: «Перша Пречиста жито засіває, Друга - дощем поливає, а Третя - снігом покриває». Отож, на «Першу Пречисту» відбувається озимий посів. У день Першої Пречистої селяни приносили в церкву як і на Спаса, святити різне зілля, в тому числі обжинкові вінки жита, пшениці, але найчастіше — льону і конопель. Зілля зберігали протягом року, клали до труни чи обкурювали хати під час грози. Вінки брали з собою у поле, як ішли вперше засівати ниву. Зерно витереблювали у полі руками і змішували з посівним насінням, а солому клали у формі хреста на загоні, присипаючи середину землею, щоб «Успіння-матінка» благословила їхню працю та зберегла зібраний врожай від пожежі та дощу В Україні о цій порі розпочинається збір врожаю в садах. На деревах залишаються лише «зимові» сорти яблук та груш. Після Першої Пречистої розпочиналася і заготівля калини. Як ми знаємо, калина здавна символізує Україну, є її національною емблемою. Також саме цього дня закінчувався спасівський піст і розпочиналась пора весіль.

Олена Степанок – завідуюча відділом науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею