 | Пн.-Чт.: 9.00-18.15 |
 | 25006, Україна, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 60 |
 |
Юрченко О. Г. "Особливості організації та проведення виставок мистецького напрямку на базі закладів освіти"
Юрченко О. Г. -
екскурсовод І категорії
Кіровоградського обласного
художнього музею
В процесі становлення Кіровоградського обласного художнього музею як мистецького та методичного центру, все важливішого значення набуває виконання ним однієї із важливіших його функцій, а саме - естетичне виховання населення (особливо молоді), формування у нього почуття прекрасного. Виконання цієї функції в свою чергу неможливе без широкомасштабного залучення людей до відвідування музею.
До активізації роботи у цьому напрямку підштовхують і більш прозаїчні інтереси. Адже кожного року перед установою стоїть конкретне завдання (і конкретна цифра) щодо виконання плану платних послуг.
Дозволю собі невеликий відступ, але він таки має відношення до даної теми.
Ще декілька років тому назад національний секретар діючого у Великобританії Руху за безкоштовний вхід до музею зазначав, що відвідування музеїв є життєво необхідним для формування освіченої, культурної людини, незалежно від того, заможна вона чи ні. Але в останні два десятиліття здоровий глузд поступився таким категоріям як "рентабельність" та "грошова вартість". Введення плати за вхід в музей - це не що інше як встановлення елітарного початку: встановлюється порядок, при якому лише люди, які мають певний достаток, отримують можливість ознайомитися зі своїм національним надбанням. Хоча більша частина музейних експонатів була свого часу отримана від людей, які сподівалися, що широка аудиторія зможе отримати до них вільний доступ.
В 1974 році, не дивлячись на сильну протидію, уряд консерваторів у Великобританії ввів плату за вхід в національні музеї. Результатом стало те, що і передбачали вороги такого рішення: різко впало відвідування музеїв.
Чому в США незалежні музеї мають такий успіх ? Справа в тому, що купуючи вхідний квиток, відвідувач отримує податкову квитанцію. Усі квитанції зберігаються і, при заповненні людиною в кінці кожного року декларації про прибутки, із суми, що підлягає оподаткуванню, повністю віднімається та, яка була використана як плата за вхід в музеї. Тобто, частина вартості вхідних квитків оплачується не відвідувачами музеїв, а урядом США, який щорічно відраховує для цієї мети п'ять мільярдів доларів.
У нашій країні, в умовах все більшої комерціоналізації життя, музеї поставлені перед необхідністю заробляти гроші. Оскільки художній музей - це установа культури з вузьким профілем, експозиція якої розрахована в першу чергу на шанувальників живопису та іконопису, то стає зрозумілим, що виконання плану платних послуг за рахунок тільки відвідувачів музею - справа нереальна. А врахуйте ще й те, що значна частина відвідувачів - діти-інваліди, діти-сиріти, ветерани війни та інші мають право на безкоштовне відвідування музею і обслуговуються безкоштовно, що само по собі є справою доброю і корисною, але не сприяє вирішенню фінансових проблем музею.
Це підштовхує співробітників музею до активізації позамузейних форм роботи - коли науково-освітня робота здійснюється поза музеєм з використанням музейних колекцій.
Це і вимога нашого бурхливого сьогодення взагалі, епохи науково-технічної революції, гегемонії телебачення та глобальної комп'ютеризації.
Щоб завоювати своє місце в інформаційному просторі музей повинен перестати бути лише копилкою, він сам повинен йти до відвідувача.
І це, до речі, легше зробити музею спеціалізованому, оскільки завжди є люди, зацікавлені в отриманні знань у певній галузі, але з дефіцитом часу (а можливо і бажання) зібратися і піти до музею. Музей спеціалізований - це музей-відвідувач, музей-лектор.
Ось чому сьогодні є такими необхідними диференційовані за темою, об'ємом, жанрами типи виставок, зокрема - пересувні.
Починати треба з вивчення потенційної аудиторії. Попередній аналіз як правило свідчить про неготовність значної частини до сприйняття того, що пропонує музей, значну диспропорцію між зусиллями музейних працівників досягнути певного ефекту і реальними результатами. Це питання культурного рівня частини населення.
І тому необхідне створення системи роботи у цьому напрямку з врахуванням як кількісних так і якісних характеристик.
Сучасний маркетинг починається з вивчення запитів клієнтів. У нашому випадку мова йде про вивчення тематики мистецького напрямку, яка може викликати зацікавленість з боку шкільної та студентської аудиторії. Досягається це шляхом ознайомлення з учбовою програмою та проведенням відповідного опитування (можливим є як усний варіант так і анкетування).
Наступний етап-аналіз результатів анкетування або опитування та визначення тих тем, які є найбільш бажаними у закладах освіти.
Четвертий етап - вивчення власних фондів та відбір матеріалу, необхідного для формування експозиції пересувної виставки. Проблема полягає в тому, що вивезти до учбового закладу, тим більше в умовах відсутності власного транспорту, реально можливо 15-20 експонатів, і тому підбір необхідно здійснювати таким чином, щоб в умовах обмеженої кількості музейних предметів зуміти максимально повно розкрити ту чи іншу тему.
П'ятий етап. Його можна назвати - "науковий". На цьому етапі співробітник музею повинен отримати максимум інформації відносно відібраного матеріалу. Це досягається шляхом опрацювання відповідної літератури, роботи в фондах музею, бібліотеках, архівах з подальшим написанням екскурсії, доступної для сприйняття студентською, шкільною і навіть дошкільною аудиторією.
Шостий етап - виготовлення або підбір допоміжного атрактивного матеріалу - старовинні фото, ксерокопії, ілюстрації - книжкові, з журналів, календарів тощо. Це допомагає розширити експозицію, створити відповідні враження у дітей, які відповідно до своєї дитячої психології, полюбляють усе яскраве, ефектне.
Сьомий етап (завершальний на підготовчому етапі) - виготовлення підручних засобів, які б дозволили в умовах відсутності музейного транспорту здійснювати транспортування музейних предметів.
При транспортуванні музейні предмети перебувають у стані підвищеної небезпеки. Вони можуть бути пошкоджені, втрачені, викрадені. Можливість транспортування конкретних предметів визначається науково-методичною радою, що заноситься у протокол. Складається перелік музейних предметів, що можуть бути використані як експозиційний матеріал пересувних виставок.
Працівники відділу фондів, які здійснюють видачу предметів на пересувні виставки (згідно акту прийому-видачі), повинні дати рекомендації відносно пакування і транспортування окремих предметів.
Існують правила пакування, котрі повинні обов'язково дотримуватись при перевезенні музейних предметів. В одну тару можна складати тільки однорідні або дуже близькі за матеріалом, розміром, вагою предмети. Складаються вони таким чином, щоб не давити один на одного і не переміщуватись усередині.
Речові джерела невеликого розміру обгортають папером, ватою так, щоб предмет в упаковці набув округлої форми, що зменшує загрозу його пошкодження.
Самий надійний засіб пакування картин - їх розміщення у ящику, поділеному на декілька секторів. Але частіше обирають більш простий варіант. Картини підбирають за розміром, складають попарно обличчям до обличчя, обгортають щільним папером і складають в спеціальну тару.
Готуючись до перевезення картини чи графіки під склом, необхідно заклеїти скло паперовими смугами.
Перевезення пастелей, малюнків вуглем дозволяється у крайніх випадках.
Графіку - акварелі, малюнки, гравюри, літографії краще перевозити в спеціальних папках, завернутих в папір і вологозахісний матеріал.
Наступний етап - безпосереднє оформлення пересувної виставки на базі закладу освіти. Хоча така виставка і поза музейна, але це не означає, що вона втрачає риси музейної експозиції. Вимоги до форми і змісту поза музейних виставок не нижче тих, що ставляться до стаціонарних музейних виставок. (тобто принцип побудови експозиції - хронологічний, або тематичний).
Крім того, співробітнику, що проводить екскурсію по пересувній виставці, працювати набагато важче, ніж у стінах музею, оскільки дефіцит експозиційного матеріалу йому доводиться компенсувати досконалим володінням матеріалу та певними акторськими прийомами.
Співробітник музею, образно кажучи, грає на полі суперника. Він повинен уміти створити цікаву експозицію на тій території, яку йому буде надано керівництвом установи, будь то актовий зал, клас, спортивний зал, фойє, коридор тощо.
Робота на базі закладу освіти вимагає від працівника музею і більших знань в області дитячої або юнацької психології. А оскільки у музейній бібліотеці відповідної літератури як правило немає, то йому доводяться самостійно, шляхом проб та помилок, відпрацьовувати прийоми контакту з дітьми і фактично грати роль вчителя.
Але на відміну від вчителя музейний працівник у більш вигідному становищі, оскільки музей, як установа більш демократична, в чомусь випереджує авторитарну педагогіку школи, спрямовану перш за все на навчання. Музей, не обтяжений учбовою програмою, має більше можливостей робити ставку не на інформування, а на розвиток особистості, формування її естетичних смаків.
Під час відвідування пересувної виставки, учень або студент бачить більше наглядного матеріалу , ніж під час уроку, і це зрозуміло викликає у нього підвищену зацікавленість, що полегшує роботу музейного працівника.
Відпрацьовані варіанти проведення пересувних виставок не повинні бути чимось сталим. Необхідний постійний творчий пошук, врахування побажань аудиторії, розширення тематичного діапазону пересувних виставок, вдосконалення вже відпрацьованого матеріалу.
Як засвідчує досвід - чудова форма популяризації мистецтва - своєрідний синтетичний жанр, в якому органічно поєднані живопис, літературний сценарій, технічні засоби (використання кіно, слайдів - особливо зручно в шкільному актовому залі, дозволяє охопити велику аудиторію). Все це в сукупності створює незвичайну атмосферу, залишаючись надовго в пам'яті слухача.
Музейному співробітнику доводиться працювати у школі або інституті у досить інтенсивному ритмі, коли протягом п'яти-шести годин необхідно "прогнати" через виставку увесь контингент учбового закладу.
Оптимальний варіант щодо часу проведення однієї екскурсії - 20-25 хвилин, тобто протягом одного уроку співробітник може забезпечити екскурсійне обслуговування двох груп, кількість кожної з яких не повинна перевищувати 25-30 чоловік.
Під час роботи у актовому залі, з метою забезпечення нормального сприйняття матеріалу, необхідно обмежувати кількість аудиторії до 50 чоловік. За умови, що екскурсовод працює з мікрофоном і атрактивний матеріал дозволяє сприймати його на великій відстані, кількість аудиторії можна збільшити до 100 чоловік.
І оскільки кількість проведених в одному учбовому закладі екскурсій інколи сягає 12 або 15, то в оптимальному варіанті виїзна група повинна складатися з трьох чоловік, як мінімум - два екскурсовода плюс одна людина, яка б могла надати допомогу при створенні експозиції.
Під час проведення екскурсії перед співробітником музею стоїть завдання не тільки цікаво подати матеріал, а й викликати у дітей бажання відвідати сам музей.
Ми постійно робимо акцент на тому, що найбільш цінні і старовинні експонати ми не маємо права вивозити за межі музею і запрошуємо відвідати художній музей.
Як правило - це спрацьовує. І хай не усім класом, але з друзями, з батьками діти все ж таки приходять до музею. Це ще раз свідчить про те, що ніякі рекламні листівки, плакати не замінять живого спілкування.
Тим більше, що головна мета - налагодження стійких зв'язків з постійними клієнтами, поставлення роботи таким чином, щоб не інформовані відвідувачі ставали потенційними відвідувачами, потенційні відвідувачі - відвідувачами одного дня, відвідувачі одного дня - регулярними відвідувачами, регулярні відвідувачі - постійними друзями, клієнтами музею, реальними учасниками його діяльності.
Важливого значення тому набуває системність у роботі по організації пересувних виставок.
Тим більше, що з початку поточного року зросла зацікавленість закладів освіти в організації на базі їх пересувних виставок, що пов'язано з тим, що відтепер для вивезення дітей до театру, філармонії, музею вчителю необхідно підготувати пакет документів, затверджений директором учбового закладу, зокрема такі, що гарантують техніку безпеки під час проведення заходу, письмове погодження батьків на те, щоб їх дітей звільняли від уроків під час учбового процесу та інші.
Системність в роботі у цьому напрямку неможлива без тісної співпраці з управлінням освіти, яке має можливість здійснювати певний тиск на педагогічні колективи і зобов'язувати їх проводити ті чи інші заходи.
Оптимальним варіантом може стати запровадження в учбовій програмі уроків культури. Це б нанесло удар по інертності педагогічного колективу і полегшило роботу музейних працівників по організації пересувних виставок.
Але вже сьогодні співробітники Кіровоградського обласного художнього музею (поки що без допомоги управління освіти) зуміли налагодити системну роботу з Університетом розвитку людини "Україна", загальноосвітньою школою № 24, Кіровоградським колегіумом та іншими.
Найбільш популярні теми серед учнівської аудиторії:
"Жанри в образотворчому мистецтві"
"Вулицями нашого міста" (історія та архітектура міста Кіровограда)
"Українська народна ікона ХУІІІ - ХІХ ст.ст."
"Українська вишивка. Рушник"
Остання, до речі, користується неабияким попитом з боку дошкільної аудиторії. Саме з цією виставкою влітку минулого року співробітники музею об'їздили усі дитячі садки міста.
Тематична пересувна виставка не тільки популяризує музейну справу, формує естетично і культурно розвинену людину, а й здійснює зворотній вплив на сам музей, оскільки стимулює процес комплектування фондів, змушує шукати предмети, відсутні у фондах, але необхідні для розкриття теми.
Тому справа музею - накопичувати не тільки матеріал для фондів, але і сюжети для демонстрації (у тому числі - з врахуванням специфіки пересувних виставок).
Використана література:
1. Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство. - К.: Вища школа, 1980.
2. Журнал" Музей" № 2.. - М.: Радянський художник, 1988.
3. Журнал "Радянський музей" № 1(87) "Мистецтво" 1986.
4. Журнал "Радянський музей" № 6(104) "Мистецтво" 1988.
5. Журнал "Радянський музей" № 1(105) "Мистецтво" 1989.
6. Журнал "Світ музею" № 5(133) "Панас" 1993.
7. Журнал "Світ музею" № 4 "Панас" 1995.
 | Пн.-Чт.: 9.00-18.15 |
 | 25006, Україна, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 60 |