Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Классова О.А. "Музейна педагогіка: проблеми і досягнення"

Классова О.А. -
старший науковий співробітник
Кіровоградського міського
художньо-меморіального музею
О.О.Осмьоркіна


Одним із приводів до виступу на дану тему є існуюча серед мешканців нашого міста хибна думка про те, що нема куди піти з дітьми. Більш того, вони навіть не знають, що можна піти з ними туди, куди ходять всі родини, особливо молоді, в світі, а саме - в музей. Вони, на жаль, не звикли до того, що музей може бути цікавим. І це сьогодні є досить великою проблемою музеїв не лише міста, а й всієї України.
Як не прикро про те говорити, але в зарубіжжі та навіть і в Росії існує набагато вищий рівень готовності потенційних відвідувачів музею до прочитання музейної інформації, вміння орієнтуватися в музейній сфері, розуміти мову музейної експозиції.
Однак цього не сталося б, якби музейні спеціалісти не доклали певних зусиль. Для того, щоб навчитися читати, ми вчимося грамоти, а для того, щоб зрозуміти музей, нам також потрібно навчитися музейної грамоти. І це вже світова практика.
Московські музеї "Коломенське" та "Зарядьє" в Росії, Музей мистецтв у Філадельфії (США) - це тільки три музеї із тисяч, які займаються тим, що увійшло в музейну практику під назвою "музейна педагогіка". В них навчають радіти музейним знахідкам, спробувати "на зуб і смак", те, що об'єднує всіх і робить кожного індивідуальністю - світову культурну спадщину чи його часточку - культуру малої батьківщини.
Термін "музейна педагогіка" вперше з'явився в Німеччині у 1934р. Сьогодні музейна педагогіка - це комплексна наукова дисципліна, яка формується на поєднанні музеєзнавства, педагогіки та психології.
Вона вивчає освітні аспекти музейної комунікації. Її теоретична база ще окреслюється, а практичною необхідністю і сьогодні залишається об'єктивне пізнання закономірностей її розвитку, інтердисциплінарних зв'язків, формування наукового апарату.
Початком створення цього напрямку музейної діяльності стало створення спеціального відомства з музейної педагогіки в Нюренберзі, Центрів музейної педагогіки в Мюнхені і майні (1960-1970-і рр.). За ініціативою Йохіма Аве при ІКОМі (Міжнародна рада музеїв, створена в 1946р., об'єднує музеї понад 70 країн) була організована спеціальна секція.
Американська асоціація музеїв в "Доповіді Бельмонта" (1969р.) заснувала свою музейну програму за цією темою. Після цього була затверджена Державна програма "Музей і освіта", яка розвиває ідею американських музеологів про комунікативну модель музею.
Англійська школа знана іменами та ідеями Ч.Гіббса-Смітта, А.Вітліна, Г.Осборна. В її основу полягає необхідність естетичного виховання дітей в музеях ("галерейна освіта" буквально).
В СРСР вперше було поставлено питання про необхідність розробки музейної педагогіки на науковому семінарі "Роль художніх музеїв в естетичному вихованні школярів" у 1973 році в Москві.
Утвердженню терміна "музейна педагогіка" в сучасному російському музеєзнавстві сприяла ситуація, пов'язана з новими реаліями суспільного розвитку 1990-х рр. та змінами в системі освіти, головним завданням якої, як підкреслено в Концепції загальної та середньої освіти, є духовний та інтелектуальний розвиток особистості. Російські музеологи відзначають, що вперше в документі, що визначив напрямок шкільної реформи, прозвучало слово "музей".
США, до речі, були першою країною в світі, яка визнала цю професію - музейний педагог. Там їх готують відразу три вищих навчальних заклади - Університет ім. Дж. Вашингтона у Вашингтоні, Бенк Стріт Коледж в Нью-Йорку, Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі.
Державна Академія культури в Санкт-Петербурзі була першою в Росії, яка запропонувала студентам-музеєзнавцям курс "Музейної педагогіки".
Програма з музейної педагогіки в курсі "Музейна справа і охорона пам'яток історії" викладається і в Київському національному університеті культури і мистецтв. Мета цієї програми - дати студентам знання з теорії і практики музеєзнавства (педагогічний аспект); визначити методичні основи процесів навчання, виховання і розвитку людини в умовах музею.
Не буде перебільшенням, якщо сказати, що практично кожен музейник рано чи пізно звертається до елементів музейної педагогіки. М.Ю.Юхнович, провідний російський спеціаліст в цій галузі, влучно відзначає: "музейний педагог не повинен починати "з нуля" і тим паче вважати, що до нього нічого не було. Знання про досвід попередників і колег, вдячна пам'ять - основа оволодіння професією і одночасно імпульс для пошуку власних рішень".
Аналізуючи десятирічну діяльність художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна, зокрема науково-просвітницький та виставковий напрямок роботи, можна зробити висновок про певний досвід успішної реалізації проектів з музейної педагогіки.
Так, одним з яскравих прикладів цього є створення при музеї так званої "галереї дитячого мистецтва", мета якої - презентація виставок дитячої творчості, популяризація кращих творів юних художників, залучення дітей до занять образотворчим мистецтвом.
За період з 1996 по 2004 роки в музеї було експоновано майже 20 виставок дитячого мистецтва - колективні, персональні, тематичні, виставки-конкурси. Ці вернісажі - результат спільної роботи музею та Кіровоградської дитячої художньої школи, студій образотворчого мистецтва Кіровоградського обласного дитячо-юнацького центру, інших навчальних закладів.
Підготовка виставок дитячих творів не лише організовує експонентів, а й активізує їх до поглиблення своїх знань з літератури та історії, інших дисциплін, пошукової роботи в бібліотеках, проведення певних досліджень і практичних спостережень.
Прикладом того є виставки малюнків учнів Кіровоградської дитячої художньої школи: "Мені тринадцятий минало…" до 190-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка (2004р.) та "Архітектурна музика Єлисаветграда" до 250-річчя міста (2004р.). В першому випадку юні художники, готуючи твори в якості ілюстрацій, вивчали біографію Великого Кобзаря та його безсмертної поезії, а в другому - знайомилися з історією забудови нашого міста, діяльністю видатних єлисаветградських зодчих, основами архітектурного мистецтва, аби реально відтворити історичний центр міста, його архітектурні шедеври.
Цікавими в цьому контексті є і виставки екологічного спрямування: "Жити в злагоді з довкіллям" до Всесвітнього дня захисту довкілля (2002р.) та "Казковий світ дитинства" до Всесвітнього дня Землі (2003р.), організовані музеєм спільно з Кіровоградським обласним дитячим екологічним центром "Ексампей" при Кіровоградському колегіумі (ЗОШ № 11), оскільки вони представляли різні напрямки дитячої творчості - живопис, художню фотографію та наукові дослідження (реферати) з екологічної тематики. Влаштуванню цих виставок передували численні експедиції учнів до заповідників Кіровоградщини, вивчення їх флори і фауни, ознайомлення з екологічними проблемами сьогодення.
Значною популярністю користуються серед дитячої та учнівської аудиторії виставки декоративно-прикладного мистецтва, під час презентації яких музей створює інтерактивне середовище, в якому глядач (відвідувач) бере безпосередню участь. Так, під час презентації виставок: "Витинанки" (1997р.) та "Виставки юних майстрів килимарства" (1999р.) студійці Кіровоградського обласного дитячо-юнацького центру наочно демонстрували своє мистецьке вміння, організувавши міні-майстерні з відповідними інструментами та матеріалами. Присутні відвідувачі мали змогу особисто створювати витинанки та спробувати себе в якості ткачів-килимарів.
Такі виставки мають не лише художньо-естетично та пізнавальне значення, а й дидактичне, виховуючи у дітей бажання працювати і створювати прекрасне навіть в побуті.
В рамках "Галереї дитячого мистецтва" в музеї успішно діє і лекторій "світ мистецтва", основним завданням якого є загальний мистецький всеобуч учнівської аудиторії, знайомство з історією образотворчого мистецтва, виховання високих естетичних смаків через споглядання кращих зразків живопису та скульптури. Під час читання лекцій активно використовується наявна в музейному зібранні слайдотека та діафільми, а також академічні видання художніх альбомів. Для стимулювання сприйняття лекцій та підвищення зацікавленості у слухачів, музеєм розроблені різноманітні вікторини: "З історії мистецтва", "Що ти знаєш про музей?", "Моє рідне місто" та інші.
Крім вище означених масових заходів - виставок, лекцій, екскурсій, вікторин, музей намагається також об'єднувати різні види мистецтва. Як-то: влаштування музичних вечорів, під час яких музичний твір супроводжується живописним рядом - "музика українського вертепу" у виконанні ансамблю "Єлисаветградська музична колегія" (1997-2000рр.).
Безперечним явищем у просвітницькій діяльності музею звичайно є і творчі зустрічі, адже безпосереднє живе спілкування з художником під час його персональної виставки справляє незабутнє враження на дітей, допомагаючи їм краще зрозуміти той чи інший художній твір, пізнати особливості мистецького почерку, орієнтуватися в різних напрямках живопису.
Підсумовуючи доповідь, зазначу, що музейна педагогіка - один з найперспективніших напрямків музейної справи в світі.
Саме в цьому контексті й має створюватися нова музейна структура - музейно-педагогічна служба соціально-дозвільної орієнтації із залученням педагогів-активістів, яка покликана: подолати традиційне консервативне музейне середовище, розвивати дитячі суспільні програми в рамках дорослого музею, переорієнтовуючи його на глядача-дитину. Завдяки цій структурі музеї не помиратимуть, до них проходитиме небайдужий і підготовлений юний відвідувач, який відчуватиме музей нормальною складовою свого життя.
Допомогти сприймати себе громадянином, який знає, любить свою країну (місто) і навчається цьому в музеї повинно стати пріоритетним завданням сучасних музеїв.