Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Надєждін А.М. "Професійне образотворче мистецтво Кіровоградщини. Сучасний стан і перспективи розвитку"

Надєждін А.М. -
провідний науковий співробітник
Кіровоградського міського художньо-
меморіального музею О.О. Осмьоркіна,
член Національної спілки художників України


Сьогодні в українському образотворчому мистецтві тривають досить складні процеси переоцінки можливостей національного творчого потенціалу, цілей і завдань мистецтва в умовах становлення громадянського суспільства.
Активними учасниками цих процесів є ї професійні митці Кіровоградщини, діяльність яких яскраво виявляється в роботі Кіровоградської організації Національної спілки художників України (КіоНСХУ). Створена 1989 року за час існування української незалежності вона зросла від 11 до 37 митців, якісно посилилася, зміцніла і нині представляє художників практично всіх видів мистецтв, жанрів і напрямків.
Навколо спілки також гуртуються митці, які утверджують і розвивають традиції сучасного українського образотворчого мистецтва та мають бажання поповнити її лави.
Сучасний стан та перспективи розвитку професійного мистецтва на Кіровоградщині, на мою думку, треба розглядати в двох аспектах - суто мистецькому, який визначає художні тенденції, та соціально-економічному, що показує місце і роль художника в суспільстві, можливості його творчої реалізації, визначає особливості форм матеріального забезпечення та соціального захисту митця. Дотичним до данного аспекту є і питання мистецької освіти, яка впливає на поповнення лав професійних творчих митців фаховими кадрами.
Говорячи про мистецький аспект, можна констатувати, що пройшовши шлях від ідеологічних протистоянь початку 1990-х років до змагань на суто мистецькому грунті, художники все наполегливіше шукають нові форми самовиразу, нерідко переосмислюючи надбання минулого. Тому і донині звучать ноти постмодернізму у творах народного художника України М. Надєждіна, Ф. Лагна, Г. Гнатюка, активізуються устремління до розвитку полімистецтва в роботах Ю. Гончаренка, А. Кіндрицького, А. Надєждіна.
Досить потужними, особливо в пейзажному живопису, є імпресіоністичні та постімпресіоністичні впливи, що яскраво виявляються у творчості С. Шаповалова, І. Смичека, Ю. Вінтенка, молодого митця А. Кадигроба. Іноді постімпресіоністичні студії мають аналітичний характер, продукуючи нові стилістичні знахідки як, наприклад, у творчості М. Надєждіна.
Традиційна реалістична картина також не здає своїх позицій. Дещо модернізувавшись в ринкових умовах, вона продовжує бути популярною, особливо у так званих малих жанрах: побутовому, портретному, пейзажному, в творах А. Янєва, Л. Кир'янової, В. Давидова, Л. Орлика та ін.
В той же час у творчості багатьох митців значну роль відіграють фольклорні мотиви, зацікавленість українською філософією, звернення до прадавніх культур, зокрема Трипілля. Але якщо на початку 1990-х років це був здебільшого чуттєвий досвід, то тепер це свідомі аналітичні студії, наприклад, у творах А. Дворського, заслуженого художника України Н. Федоренко, Г. Гнатюка, Ю. Гончаренка, родини кераміків Фірсових, живописців Надєждіних.
Зазначу, що з розвитком процесів комерціалізації мистецтва, перетворенням мистецького твору на доступний товар змінилася його тематична та стилістична палітра. Орієнтуючись на особу покупця, сюжети все більше набувають рис камерності, монументальність та філософічність початку 1990-х років змінюють романтичний ліризм, а іноді, навіть сентименталізм. Великої популярності набувають декоративні стилізації, що лише підтверджує загальну тенденцію руху сучасного українського мистецтва до зовнішньої безконфліктності, орієнтації на естетизм, пошук вишуканості форми і пластики. Саме рух до безконфліктності народжує заміщення реальності об'єкту літературними, фантастичними, міфологічними сюжетами і образами, а також яскраві прояви ідеалізації середовища, простору, сюжету, образу. Цей рух пов'язаний із зміною соціального статусу художника, його місця і ролі в суспільному середовищі. На сучасному етапі художник втратив роль провідника, носія великої ідеї соціального перетворення світу, яку він відігравав в силу тих чи інших обставин протягом усього ХХ століття, залишившись нині в рамках власних духовних пошуків та душевних переживань. У нових обставинах, коли капітал перебирає на себе суспільно-регуляторну функцію, художник як ніколи раніше потребує захисту та підтримки, поки не створені умови для його якомога більш повної творчої самореалізації.
Українська держава на протязі 15 років робила реальні кроки у цьому напрямку, розробляючи законодавчу базу, на яку сьогодні опираються мистецькі об'єднання. Хоча, нині зрозуміло, що існуючі закони потребують уточнень та доповнень. Але багато що залежить і від узгодженої позиції місцевої громади та самих митців. На Кіровоградщині координатором та організатором дій, направлених на захист інтересів професійного митця, активно виступають творчі спілки, зокрема Кіровоградська організація Національної спілки художників України. Не буду перераховувати, яка велика кількість мистецьких заходів проводиться кожного року, завдячуючи співпраці творчих спілок з місцевою владою, музеями, бібліотеками, учбовими закладами. Згадаємо лише нещодавнє проведення Всеукраїнської виставки „Мальовнича Україна" (2004 р.), заснування обласних премій в галузі архітектури, геральдики і вексилології та декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка, а також у сфері образотворчого мистецтва і мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна, участь кіровоградських художників у проекті „Художники України".
В той же час невирішеним залишається питання матеріального забезпечення митця. Ми пишаємося тим, що, наприклад, Ф. Лагно довгий час працював в Італії та Росії, С. Шаповалов в Іспанії, Ф. Полонський в Німеччині, але робили вони це не від того, що сповна реалізувалися в Україні, а зовсім навпаки, до того спонукала їх фактична відсутність глибоко структурованого, сформованого мистецького ринку в Україні і, зокрема, на Кіровоградщині. Художник, не маючи можливості реалізуватися як митець, змушений йти в бюджетну сферу або шукати роботу за наймом. З однієї сторони це і добре, що художники, наприклад, поповнюють ряди викладачів мистецьких закладів, готуючи майбутніх творців, але з іншого - митець втрачає творчу кваліфікацію, адже праця художника потребує щоденних мистецьких вправ. Крім того, створення мистецького твору передбачає матеріальні затрати. Наприклад, витрати на матеріали для твору 50х60 см. складають приблизно 500 грн. А робота, а творча думка? Вони в сучасних умовах здебільшого залишаються неоплаченими.
Ми повинні усвідомлювати, що художник-живописець дає роботу столяру, пакувальнику, ткачеві, водієві, художник-монументаліст - будівельнику, слюсареві, зварювальнику, художнику-виконавцю і т.д.
Розбудова мистецького ринку, розширення можливостей творчої реалізації сприяли б і поповненню лав професійних митців. Адже на сьогодні з 37 членів НСХУ майже половина - це художники пенсійного віку, а великого поповнення молоді поки що не передбачається. Кожного року два мистецькі заклади м. Кіровограда, педагогічний університет ім. В.Винниченка та Інститут регіонального управління і економіки випускають у світ більше 50-ти потенційних митців, але широкого розвитку молодіжної творчості не відбувається, на сьогодні можемо згадати два-три імені. Займатися мистецтвом нині не престижно, цю ситуацію треба терміново виправляти.
Тож стимулювання створення мистецького ринку на Кіровоградщині сьогодні є одним з пріоритетних завдань, і великою допомогою у цьому було б розширення і зміцнення туристичної галузі. Адже саме туризм став одним з головних факторів становлення мистецького ринку в країнах Східної Європи.