Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Ноженко В.Г. "Стан збереження експонатів у музейних закладах"

Ноженко В. Г. - 
головний зберігач фондів
Кіровоградського обласного
художнього музею


Музейний досвід вчить, що стан збереження експонатів у більшості випадків залежить від стану приміщень музеїв, зокрема фондосховищ та експозиційних залів. І основною проблемою у музейній галузі залишається матеріально-технічна база. Не вистачає коштів на поновлення музейних фондів, проведення ремонтно-реставраційних робіт, встановлення сигналізації, оновлення музейного обладнання. Проте, які не є складності, а збереження державних колекцій оригінальних пам'яток - є основним і покладається на співробітників музейних закладів, зокрема, зберігачів фондових зібрань та співробітників державних реставраційних закладів. Об'єднані зусилля зберігачів та художників-реставраторів дають позитивні результати щодо збереження музейних предметів.
Незважаючи на несприятливі умови, музеї продовжують комплектувати свої колекції, будувати нові експозиції, приймати відвідувачів.
Матеріально відповідальні працівники музейного закладу - директор, головний зберігач і зберігачі окремих груп зберігання - мають бути зацікавлені в тому, щоб у цей кризовий для музейних закладів час його співробітники набували якомога вищого професійного рівня і були поінформовані щодо організації робіт з мінімалізації негативних наслідків від можливих надзвичайних ситуацій. У кожному музеї має бути вироблений жорсткий механізм контролю за всіма діями працівників музейного закладу, пов'язаними з охороною, обліком, збереженням пам'яток. Фондово-закупівельна комісія музею повинна приділяти увагу не лише науковому комплектуванню, розподілу експонатів на основний та науково-допоміжний фонди, але й обов'язково розглядати питання стан збереження колекцій. Щоквартально в музеї мають проходити відповідні навчання з правил протипожежної безпеки, навчальні "тривоги".
Щороку до плану діяльності музейного закладу має бути включено роботу по почерговому звірянню наявності певної групи зберігання з обліковою фондовою документацією, а також експонатів, виготовлених з дорогоцінних металів та коштовного каміння.
Щороку в січні слід поновлювати накази:
- на право входу до фондосховища;
- про режим роботи відділу фондів;
- на право виносу експонатів та майна за територію музею, а також визначити співробітника, на якого покладено контроль за пропускним режимом.
При пошкодженні чи втраті (у т. ч. й крадіжці) музейних цінностей головний зберігач фондів зобов'язаний негайно:
а) скласти акт, де вказати причини, при яких виявлено нестачу або пошкодження музейних цінностей;
б) терміново повідомити директору музею, управлінню культури і туризму облдержадміністрації, Міністерству культури і туризму України;
в) при пошкодженні експонатів забезпечити своєчасне проведення реставраційних робіт.
Матеріали про крадіжку цінностей, облікову фондову документацію, фотографії експоната необхідно негайно передати слідчим органам для розшуку викрадених предметів та притягнення до відповідальності осіб, які вчинили крадіжку, тому одним із найважливіших завдань кожного зберігача є забезпечення перефотографування всіх експонатів основного та науково-допоміжного фондів, які зберігаються в державних музейних закладах.
Велике значення для запобігання й ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася в музейному закладі, має налагоджена робота із забезпечення потреб цивільного захисту співробітників, фондового зібрання, майна та приміщень.
Для виконання всього комплексу цих заходів директор музею наказом призначає працівника, на якого покладаються обов'язки щодо організації роботи цієї служби, постійно діючу комісію з питань надзвичайних ситуацій із числа відповідальних співробітників. Саме ці співробітники кожен на своєму місці забезпечуватимуть проведення потрібних заходів у разі виникнення надзвичайного стану.
Якщо у музеї складається надзвичайна ситуація, що загрожує здоров'ю співробітників і завдає матеріальних збитків, комплекс організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів щодо порятунку людей та експонатів здійснюють представники центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили, які мають діяти згідно з вимогами Закону України від 24.06.2004р. № 1859-ІУ "Про правові засади цивільного захисту України". Тоді всі аварійно-рятувальні роботи здійснюють працівники цих установ, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення.
Експонування та зберігання творів мистецтва в музеях обов'язково передбачає наявність певного світлового середовища, що створюється природним чи штучним джерелом світла. Постійний вплив світлового середовища, призводить до незворотних змін фізико-хімічних властивостей матеріалів пам'яток, їх міцності й видових якостей, тобто старіння. Безпосередньо зовнішньою ознакою впливу світла на матеріали є пожовтіння їхньої поверхні. Одночасно змінюються і фізичні властивості - зменшується або зникає механічна міцність, підвищується крихкість, лопаються шари фарб, прозорих покриттів і лаків, що застосовуються в живопису. Наприклад, бавовна під дією короткохвильового випромінювання, кисню і вологи втрачає до 40-60 % своєї первісної міцності вже через три місяці. У процесі зміни кольору спостерігаються вицвітання пігментів олійного живопису, темпери, графіки, акварелі, барвників тканин. Підвищення температури повітря на 10 град. С збільшує швидкість пошкоджень творів мистецтва приблизно вдвічі. Щоб звести руйнування поверхонь до мінімуму, треба навчитися регулювати висвітлення.
Оптимальне рішення - напівпрозорі штори. Фахівці пропонують: для усунення ультрафіолетового (УФ) випромінювання найкращим способом є покриття шибок лаком, що поглинає УФ. Фактично можна вбити двох зайців - забрати УФ - випромінювання й зменшити освітленість, покривши вікна сірим нейтральним лаком або клейкою плівкою. Більш дорогою альтернативою є заміна простого скла нейтральним сірим склом (яке, проте, також має потребу в покриті лаком, що поглинає УФ): зсередини сіре скло виглядає як звичайне, а ззовні - більш темним. Алюмінієва плівка надає вікнам зовні дзеркального виду.
Одне з головних завдань музейного збереження - створення нормативного режиму температури та відносної вологості повітря в експозиційних залах та фондосховищах музеїв. Клімат музеїв має відповідати двом основним вимогам:
- бути стабільним та нормативним для збереження колекцій;
- забезпечувати комфортні умови для відвідувачів.
Для створення оптимальних умов збереження необхідно, щоб будинки музеїв були обладнані відповідними системами інженерного забезпечення мікроклімату (системами опалення, вентиляції, кондиціонування повітря тощо). Оптимальними параметрами повітря вважається температура 20 +,- 1 град. С; відносна вологість 55 +, - 5 %. Особливо це важливо для експозиції живопису.
Допустимі параметри температури та відносної вологості для різних експонатів:
30-40 % - t - 16-19 град. С - метал, зброя, нумізматика
40-60 % - t - 17-21 град. С - живопис на полотні, дошках, тканина, меблі, експонати на паперовій основі, графіка
55-65 % - t - 18-20 град. С - гіпсова та мармурова скульптура
Коливання температури та вологості повітря призводить до значних змін фізико-механічних властивостей матеріалів. Серед факторів, що негативно впливають на збереження музейних колекцій, головним є вологість. Через надмірну вологість (понад 65 %) збільшується вміст вологи в матеріалах органічного походження (папір, шкіра, кістка та ін.), а це призводить до розширення волокон, короблення, розчинення солей тощо. При зниженні відносної вологості (менше ніж 50 %) гігроскопічні матеріали (шкіра, папір, дерево, тканина та інше) втрачають еластичність, починаються процеси розтріскування та розшарування.
При пошуку компромісу між параметрами мікроклімату, що підходять для відвідувачів й експонатів, пріоритет завжди віддається збереженості експонатів.