Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Касьяненко В.О. "Станіслав Бєлінський - засновник музею залізниці міста Гайворона"

Касьяненко В.О. -
науковий співробітник Гайворонського
районного краєзнавчого музею


Кожна людина є неповторною. Але є люди, життя яких схоже на політ комети: вони яскраві, ініціативні, безкорисливі. Ці люди не можуть всидіти на місці - вони працюють і творять на користь людству. Про таких людей не пишуть газети, їм не надають почестей, не увіковічують їх обличчя в пам'ятниках. Та імена цих особистостей у всіх на вустах, добрі справи розповідають про них. Ось такою людиною був Бєлінський Станіслав Миколайович - засновник кімнати-музею історії Гайворонської залізниці.
Станіслав Миколайович народився 18 березня 1924 року в селі Шайторово Гарбузинського району Миколаївської області в сім'ї сільських вчителів. В 1931 році пішов до першого класу, а в червні 1941 року закінчив 10-ий клас Березово-Балківської середньої школи Вільшанського району Одеської області. 22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Сім'я Бєлінських залишилась в окупованому німцями селі Березова Балка і перебували там аж до звільнення його 20 березня 1944 року. 23 березня молодого Станіслава було покликано до лав Радянської Армії і направлено до учбату 214-го армійського запасного полку. Після закінчення навчання проходив службу як командир відділку і помічник командира взводу в 214-му АЗСП і 21-му Вісловському гвардійському полку. 20 лютого 1945 року був важкопоранений, і з 1945 по 1947 рік знаходився на лікуванні. У вересні 1947 року пішов працювати в артіль "Фото - художник" Львівської облкоопспілки у місті Львові. Потім працював керівником гуртка образотворчого мистецтва Софіївської школи Лисогірського району Миколаївської області. В 1951 році вступив до Кіровоградського педагогічного інституту на історико-філологічний факультет, а в 1955 році закінчив його з відзнакою. Станіслав Миколайович працював у Таужненській школі Гайворонського району Кіровоградської області, потім інспектором шкіл Гайворонського райво. З 1965 по 1991 рік Бєлінський С.М. займав посаду директора ЗОШ № 2 міста Гайворона.
Станіслав Миколайович з вчительської родини. Батько отримав звання "Відмінник народної освіти", мати була нагороджена "Орденом Леніна". В сім'ї було четверо дітей і всі вони стали вчителями. Бєлінський Станіслав Миколайович був чудовим вчителем історії. Він казав: "Урок - це бій, і цей бій буде програний, якщо дитячі очі не світяться".
В 60-х роках Бєлінський почав працювати над створенням музею залізниці міста Гайворона. В своїй роботі він користувався такими принципами:
По-перше, це - організованість, чіткість у роботі. Коли Бєлінський працював над створенням кімнати-музею, для підвищення продуктивності роботи створив штаб, в якому кожна людина відповідала за певний об'єм роботи. Потім, коли музей вже працював, він не забув жодної людини і фото всіх причетних до створення кімнати-музею розмістив у фотоальбом.
По-друге, це - людяність. Станіслав Миколайович вважав, що творцем історії є кожна окремо взята людина. В музеї, ініціатором створення якого він був, є безліч фотографій, фотоальбомів, особистих речей, документів, листів. Він намагався показати духовний зріст людини. Бєлінський тісно співпрацював з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Він організовував довірливі бесіди з ними, люди розкривали свої потаємні куточки душі.
По-третє, це - науковість. Станіслав Бєлінський працював з архівними матеріалами. Кожна дата, подія, що стосувалася історії Гайворонщини мала наукове підґрунтя.
По-четверте, це - залучення до дослідницької роботи учнів шкіл. Діти досліджували історію своєї родини. Станіслав Миколайович вважав, що діти повинні знати свій родовід до сьомого покоління. Також вони допомагали збирати матеріали для оформлення експозиції.
По-п'яте, це - ініціативність. Ця людина невтомно працювала до останнього подиху та ініціювала декілька добрих справ для Гайворона. За роки його директорства було добудовано приміщення ЗОШ № 2 та значно зріс авторитет школи.
По-шосте, це - совісність. Бєлінський працював над створенням музею безкоштовно. І він не використовував матеріали в своїх інтересах, щоб прославитись. Про нього не писали газети, він не писав ніяких історичних розвідок. Він тихо, непомітно робив свою справу…
В кімнаті-музеї, який створив Станіслав Миколайович, налічувалося більше 800 експонатів. Це археологічні знахідки, фотографії, елементи зброї, карти, макети, документи, книги, одяг та багато іншого.
Цієї людини вже нема, але пам'ять про неї живе у її добрих справах.