Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

В.В. Дацька "Мініатюрні перлини" Івана Похитонова

В.В. Дацька -
екскурсовод ІІ категорії науково-
освітнього відділу обласного
краєзнавчого музею


Син безмежних український степів Іван Похитонов - художник самоука дивував знайомих, видатних митців свого часу блискучою, витонченою технікою живопису.
Народився майбутній художник 27 січня 1850 року у с. Мотронівка на Єлисаветградщині (тепер у складі с. Зелений Гай Знам'янського району Кіровоградської області). Предки його були вихідцями з козацької старшини.
Хутір, де жила сім'я Похитонових, був мальовничий. Іван змалку полюбив рідну природу, безмежні степи, знав, чого варта важка праця селянина. З дитячих років захоплювався малюванням.
Так склалася доля, яка повела його тернистими шляхами, перш ніж він став відомим художником.
Виховувався у пансіоні Гумберта в Єлисаветграді. В "Історичному нарисі м.Єлисаветграда" (1897) міський голова О.М. Пашутін згадує: "г. Гумберт по правилам и сведениям своим заслуживал в городе полное уважение и доверие как опытный и добросовестный педагог". Потім навчався в Полтавському кадетському корпусі, Миколаївській гімназії, у Петрівсько-Розумівській сільськогосподарській академії та лісовій Академії у Москві.
У 1870 році вступив на природничий факультет Одеського університету, захоплювався орнітологією. Обирався гласним Єлисаветградського земства у
1874 р.
1877 рік - вирішальний у долі І. Похитонова: цього року він побував на виставці творів художників-передвижників, улаштованій в Одесі. Побачене настільки вразило його душу і серце, що вирішив стати художником.
Цього ж року він виїздить до Італії, потім переїздить до Парижу. Багато малює з натури, займається самоосвітою. Малюнок мисливського собаки, який дуже сподобався російському письменнику Івану Сергійовичу Тургенєву, поніс до Паризького салону. Комісія прийняла його роботу одностайно. У Парижі його знають, його полотнами захоплюються. Жан-Луї-Ернест Мейссоньє, Жером Борді, Гюстав Моро, Жюль Дюпре, Олександр Дюма-син, І. Тургенєв, І. Крамський, Л. Боголюбов, І. Рєпін - ось далеко не повний перелік видатних письменників і художників, з котрими спілкувався І. Похитонов. Картини художника користуються успіхом на багатьох зарубіжних виставках.
Більшу частину свого життя І. Похитонов прожив у Франції та Бельгії, але ніколи не поривав з батьківщиною, з українськими митцями. Постійний учасник пересувних виставок, дійсний член Петербурзької Академії мистецтва, художник Похитонов експонував свої картини і на багатьох місцевих виставках України. Багато картин присвятив рідному краю, за яким дуже сумував.
Живучи за кордоном, наш земляк неодноразово приїздив у рідне село - Мотронівку. Саме на малій батьківщині у 70-х роках створив полотна "Ставок у Мотронівці", "Пейзаж з двома хатками", "Весілля у Мотронівці".
Одна з кращих картин художника - "Зимові сутінки на Україні". Написана вона за кордоном у 90-і роки 19 ст. Це не просто пейзаж - це щемна сповідь, яка мовою живопису розповідає про тяжку долю селянина.
...Морозний тихий вечір. Високе безмежне небо. У надвечір'ї губиться невеличке село. Ні дерев, ні парканів. Хати, як сироти, туляться одна до одної. Сумно, порожньо, тускло…
Тільки дві постаті пожвавлюють сумний пейзаж. Край села вершник прощається з дорогою для себе людиною. Жінка повернеться до хати. Погаснуть у вікнах вогники. І село задрімає.
Такі ж задушевні, сповнені людської теплоти пейзажі Похитонова "Хутір серед полів", "Український мотив", "Пасіка", Вечір на Україні", "Сінокос".
Становлення натюрморту в українському живописі тісно пов'язане з російським образотворчим мистецтвом, а також з європейською культурою. Художники, що звертались у цей час до жанру натюрморту, найчастіше навчались у Росії, тому традиції зображення, композиційно-тематичні рішення в їх полотнах наближаються до академічних взірців. Проте об'єкти постановок - квіти і плоди, що вродились на південних землях, їх гарячі барви, а також своєрідність світосприймання українськими художниками визначили специфіку його звучання - національний колорит.
Натюрморт І. Похитонова "Фазани" (1880) був написаний у Франції. На полотні здійснюється своєрідне поєднання різних типів класичного натюрморту. На одній площині зображено кошик з їжею та пляшка коньяку і забита дичина. Мисливські трофеї довгий час були об'єктом дуже популярного у Західній Європі підрозділу натюрморту, великими майстрами якого, наприклад, у Франції ХУІІІ ст.. були Ф. Депорт й Ж.Б. Удрі.
Робота виконана у характерній для художника манері, що близька до мініатюри, з гладкою живописною поверхнею і детальною проробкою окремих об'єктів зображення. Натюрморту І. Похитонова, як і творам більшості українських художників ІІ половини 19 ст. властиві доімпресіоністичне світлотіньове моделювання форм, умовність академічного колориту, тісний зв'язок з класичними зразками жанру.
1894 рік. Російський художник І. Рєпін відвідав одну з паризьких виставок у салоні "Марсове поле". "За всю муку і нудьгу по незліченних залах салону, - згадував він, - я відпочив з насолодою перед мініатюрними перлинами Похитонова. Стільки блиску, свіжості, як витримано малюнок і тон! Незважаючи на мікроскопічні розміри, вони бездоганно глибоко простудійовані на повітрі, на сонці з усіма найдрібнішими вигинами формочок і здаються в натуральну величину".
До кращих картин І. Похитонова, написаних з кордоном, належать: "Барбізон" (1880), "Торре дель Греко" (1891, "Тру-Лу етт. Рання весна" (1893). Художник приїздив на батьківщину і писав пейзажі України: "Вівці на тирлі", "Гаряче джерело", "Зимові сутінки на Україні".
В 1902 році в Білорусії митець створив пейзажі "Зима", "Збирання картоплі", "Пасіка" (всі 1902р.).
Великий російський письменник Лев Миколайович Толстой шанував картини нашого земляка І. Похитонова. У 1905 і 1906 рр. художник по декілька місяців жив у Ясній Поляні, створив портрети Льва Миколайовича Толстого.
Сумуючи за Україною, І. Похитонов писав невеликі за розміром полотна, які нагадували простори рідного краю. Роботи митця вражають свіжістю кольорів, стійкістю фарбового жанру. Картини захоплюють поетичною задушевністю, теплотою. І.Похитонов рідко писав чисті пейзажі. Він обов'язково зображав людей на фоні чарівної природи. Багато уваги приділяв проблемам світла і повітря. Більшість картин написані олією на загрунтованих темною мастикою дощечках лимонного і червоного дерева. Коли фарби підсихали, він ретельно полірував картини риб'ячою кісткою, чим надавав краси коштовної емалі.
1922 рік - виставка робіт І. Похитонова у Льєжі.
1923 рік - в Антверпені. Виставка мала величезний успіх.
12 грудня 1923 року художника не стало. Свідченням глибокої шани, любові до талановитого митця була виставка, яка відкрилася у 1925 році у Льєжі. На ній було представлено понад 100 полотен І. Похитонова, підготовлено каталог.
27 січня 2005 року нашому земляку І. Похитонову - видатному класику українського, російського і французького мистецтва виповнюється 155 років з дня народження.
Невблаганно швидко плине час. З роками змінюються смаки, інтереси шанувальників мистецтва. Але "мініатюрні перлини" Івана Похитонова назавжди залишаться з нами, тому що вони рідні, вони неповторні.

Література

1. Введенський Б.А. // БСЭ. - 2-е изд. - М, 1955. - Т.34, с. 300-301.
2. Бажан М.П. // УРЕ. - К., 1963. - Т.11, с. 433-434.
3. Кудрицький А.В. // Митці України. Енциклопедичний довідник. - К., 1992, с. 473-474.
4. Босько В. // Визначні постаті Степової Еллади. - К-д, Інформаційна мережа, 2004, с. 245.
5. Нельговський Ю.П. Українське мистецтво (від найдавніших часів до початку ХХ століття). - К., Рад. шк., 1976.
6. Босько В. Нащадки запорізьких козаків. Газета "Кіровоградська правда", 1990, 7 серпня, с.3.
7. Музиченко С. Зимові сутінки на Україні. // Соціалістична культура. - 1990. - №2.