Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

Л.Панченко "Мистецький потенціал Гайворонського району"

Л.Панченко -
науковий співробітник Гайворонського
районного краєзнавчого музею


У Гайворонському районі є цілком реальні можливості для створення музею мистецького профілю.
З 1997 року в приміщенні РБК працює постійно діюча виставка творів дерев'яної скульптури, художніх меблів, живопису і таксидермії самодіяльного митця із села Солгутове Григорія Григоровича Пилипишена. В березні 1998 року їй присвоєне звання "народний самодіяльний музей". Тривалий час вся збірка залишалася приватною власністю автора, а торік за рахунок коштів районного бюджету три роботи ("Корені і пагони", "Мисливець біля багаття", "зелений змій") на загальну суму 13,0 тис. грн. придбано у комунальну власність. Художник продовжує працювати над поповненням експозиції: готує нову колекцію садово-паркової скульптури "Казка в дереві", у якій буде представлено 14 героїв українських народних казок.
З 1999 року в постійному режимі працює й персональна картинна галерея творів професійного художника Миколи Федоровича Жидельова. На її базі після смерті митця створено художньо-меморіальну залу на правах відділу районного краєзнавчого музею. Виконуючи прижиттєву волю художника, родина передала весь його спадок (понад півтори сотні творів живопису і графіки) в дарунок гайворонській громаді - у довічне безоплатне користування. За плідну діяльність в галузі образотворчого та художньо-оформлювального мистецтва, великий особистий внесок у примноження національного культурного надбання М.Ф. Жидельову рішенням сесії Гайворонської міської ради присвоєно звання "Почесний громадянин міста Гайворон" (посмертно). Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації започатковано щорічний районний конкурс образотворчого мистецтва ім. Жидельова для дітей та юнацтва. Кращі роботи його переможців експонуються в художньо-меморіальній залі.
Понад три роки у районному краєзнавчому музеї функціонує постійно діюча персональна виставка творів самодіяльної художниці із с. Полинівка Наталії Федорівни Шевчук (Лунгол). Її натюрморти і пейзажі, виконані на полотні, картоні і склі у жанрі наївного живопису звичайними емалевими (побутовими) фарбами вражають щирістю і теплотою почуттів. Колекцію авторка подарувала музею.
Потенційно матеріалами для художнього відділу мистецького музею можуть служити ще дві, свого часу передані в дарунок центральній районній бібліотеці, збірки творів самодіяльних Гайворонських майстрів пензля - ветерана Великої Вітчизняної війни Миколи Порфировича Яровенка (колекція авторських акварелей) та покійного Гната Малиновського (копії картин відомих майстрів живопису).
Заслуговують на увагу також твори Інни Бевзюк - постійної учасниці районних та обласних виставок, керівника гуртка будинку дитячої та юнацької творчості (батік, олія, петриківський розпис); Володимира Жили - переможця Міжнародного конкурсу "Ілюстратори майбутнього" (США, Філадельфія); Сергія Цвігуна (розпис на дереві і металі, авторська техніка); Віктора Земнорія - фотохудожника, члена Національних спілок журналістів та фотохудожників України, автора серії кольорових листівок про рідний край.
У художньому відділі музею можуть бути представлені також кращі твори учасників традиційних щорічних виставок образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва "Скарби Прибужжя", "Мистецтво одного села", "Мистецтво однієї родини" тощо.
Крім художнього, в районі є можливості для створення літературного відділу музею мистецького профілю.
З нашим краєм тісно пов'язані молоді роки українських письменників-демократів ХХ століття Степана Руданського та Анатолія Свидницького. Всесвітньо відома перлина пісенної лірики "Повій, вітре, на Вкраїну" (вірші С. Руданського) адресована Гайворонській красуні-попівні, у яку був закоханий поет і з якою його розлучила доля.
Щедро примножив літературну скарбницю патріарх української байки ХХ сторіччя уродженець села Вікнина Микита Годованець. У Вікнинській загальноосвітній школі діє громадський літературний музей, відкритий на честь 100-річчя байкаря в 1994 році.
Справу видатного байкаря продовжує його родич Віктор Косяченко, який народився у селі Червоне. Нині він працює у Чернівецькому педагогічному університеті, редагує літературно-мистецький часопис "Українська ластівка", очолює обласну організацію "Просвіта", веде активну письменницьку та літературно-критичну діяльність.
Багате непересічними талантами село Могильне. Тут народився і виріс Василь Миколюк, який у 30-і роки минулого століття був відповідальним секретарем Одеської філії Спілки письменників України, завідував літературною частиною Одеського державного українського драмтеатру, писав талановиті сценарії фільмів, повісті, оповідання. Йому були притаманні принциповість, нетерпимість до фальші, громадянська життєва позиція, за що й був він розстріляний сталінським режимом.
Його землячка Галина Берізка (Галина Спиридонівна Шарандак-Бровченко) пригадує, як Василь Миколюк в останній свій приїзд у рідне село, мов передчуваючи лихо, довго не міг розпрощатися з її батьком - сільським інтелігентом, музикантом і вчителем, якого також згодом не обминула трагічна участь "ворога народу".
Сама вона почала писати вірші у ранньому дитинстві. В роки війни брала участь у підпільній молодіжній організації, пристрасним поетичним словом закликала до боротьби з ворогом; втечею врятувалася з гестапівської катівні. Після війни за вільнодумство і любов до України була звинувачена в українському буржуазному націоналізмі, відбула десять років каторги за Полярним колом без права писати. Вірші - свої і товаришів - тримала в своїй унікальній пам'яті. І тільки після реабілітації, в 90-х роках, видала свої перші книжки поезії і прози, стала членом Національної спілки письменників України, лауреатом літературної премії імені Валерія Марченка. Завдяки Галині Спиридонівні нещодавно у видавництві "Український письменник" побачила світ збірка віршів ще одного талановитого Гайворонського поета учасника підпілля, котрий загинув від фашистської кулі в неповні дев'ятнадцять літ. І зараз Г. Берізка веде активну письменницьку і подвижницьку діяльність, опікується вихованням літераторів-початківців. З її благословення видала свою першу поетичну збірочку "Розмова" дванадцятирічна могильненська школярка Наталя Горобець. Нещодавно Галина Берізка відзначила 85-річний ювілей. Чудовий документальний фільм про героїчну долю цієї жінки - "Конвалія на граниті" - створили кіровоградські тележурналісти Володимир Мощинський та Микола Хомандюк.
Активною письменницькою діяльністю займався і брат Г. Берізки Павло Шарандак - відомий в Україні перекладач творів зарубіжних європейських авторів, старший редактор видавництва "Радянський письменник".
Численні матеріали про життя й літературні доробки цих особистостей зібрані в районному краєзнавчому та громадському шкільному історичному музеї (с. Могильне).
У хащуватському народному музеї історії 5-ї гвардійської танкової армії зібрано змістовну експозицію, що розповідає про життя і творчість знаного в літературному світі єврейського письменника, уродженця Хащуватого Хама Меламуда.
Свято бережуть пам'ять про українського поета-патріота Василя Стуса у Таужненській загальноосвітній школі, де він після закінчення педінституту починав вчительську практику. У школі встановлено інформаційну дошку на честь пам'яті поета, зібрано спогади про нього ветеранів-учителів.
Безперечний письменницький талан мав уродженець села Долинівки Леонід Народовий. За його короткого життя вийшли у світ лише дві поетичні книжки - "Вічне жито" і "Чорнозем", він не встиг стати членом спілки письменників. Твори його сповнені глибокого філософського змісту, осмислення людських цінностей. Ім'я його не повинне поглинути забуття.
Гідними поетичними творами поповнили скарбницю української літератури другої половини ХХ - початку ХХІ століття члени Національної спілки письменників України Станіслав Стриженюк та Іван Гайворон (Герун) з Гайворона, Ігор Яворський з смт. Салькового, а також талановиті самодіяльні поети, автори поетичних збірок Марина Джус, Катерина Барановська (м. Гайворон), Костянтин Лесьєв (нині покійний), Олександр Білятинський (професор Національного Транспортного університету, уродженець с. Хащувате) та інші.