Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

А.М.Надєждін "Сучасний художник в музейному середовищі: проблеми і перспективи співпраці"

А.М.Надєждін -
провідний науковий спеціаліст
художньо-меморіального музею
О.О.Осмьоркіна


В останнє десятиріччя посилилися тенденції до співпраці між художніми музеями та сучасними художниками як безпосередніми учасниками мистецького процесу, що спонукало до появи нових, цікавих досліджень сучасного образотворчого мистецтва в контексті історично-сталих традицій. І це не випадково, адже від своєї появи музеї виконують функції хранителя, оберега та дослідника історичної, культурної та мистецької спадщини, а традиціоналізм є одним з основних чинників, що визначає стабільний характер музейного середовища. В той же час, саме традиціоналізм створює деякі складнощі у відносинах музею з розмаїтим світом сучасного мистецького простору. Іноді при зустрічі художника з принципами роботи музейної установи виникає колізія, в основі якої лежить протиріччя між метою музею в проведенні комплексних заходів планової мистецької програми та митцем, який сприймає музейне середовище як, хоч і престижний, але лише виставковий зал.
Це внутрішній конфлікт, який досить складно і з тривогою переживають обидві сторони. Найбільш очевидним і очікуваним виходом було б розширення експозиційних можливостей для художників, створення галерей, міських виставкових залів, але, на жаль, поки що спостерігається лише зворотній процес. Тож гадаю, музеї ще довгий час будуть виконувати певну галерейну функцію.
Виходячи з реалій, що склалися, на мій погляд перспективним є створення власної     мистецької інформаційної бази для роботи з окремими художниками та поглиблення традиційної співпраці з творчими спілками і організаціями, які мають досить потужний мистецький потенціал - Національними спілками художників, архітекторів, дизайнерів, будинками народної творчості тощо.
Такій співпраці завжди сприяло створення спільних художніх рад, долучення членів таких організацій до роботи оціночних комісій, заключення з спілками строкових договорів про співпрацю, які б визначали взаємовідповідальність сторін.
Як музейні працівники ми повинні усвідомлювати, що художник - митець, його талант є основою основ мистецтва. Будучи виробником творчого продукту, він стає стрижнем, навколо якого розвивається мистецький процес. Але в той же час і митець, співпрацюючи з музеєм, має відчувати власне дотичність до вікової художньої спадщини та відповідальність за якість творчого продукту. В цьому йому повинні допомагати мистецька критика та фахова оцінка. Врешті-решт, саме на неї він і очікує, ризикуючи експонувати свої твори. Напрацюванням такої оцінки, на моє переконання, слугували б проведення пресконференцій під час відкриття виставки та відкрите обговорення перед завершенням експозиції, які надавали б можливість художнику і науковцям музею більш ясно позиціонуватися в мистецькому просторі, а широкому глядачеві кваліфікувати власні уподобання.
Доречним також було б розширення діяльності, направленої на чітку диференціацію сучасних напрямків розвитку образотворчого мистецтва (професійне, народне, наївне, самодіяльне). Тут важливу роль могло б відігравати проведення відкритих дискусій та спеціальних семінарів, які б завершувалися конференцією про роль і місце професійного і народного мистецтва, вирізнення понять "народне", "наївне", "самодіяльне" в сучасній образотворчості.
Щодо ініціювання заснування премій в галузі мистецтва. Три роки як діє премія у галузі архітектури, геральдики та вексилеології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка, нещодавно, хоча і в скороченому вигляді, прийнято рішення про обласну премію у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна, але цього, враховуючи мистецький потенціал області, явно недостатньо. Доречним було б заснування премії у галузі народного, наївного та самодіяльного мистецтва, а також окремої премії в галузі монументального мистецтва. Остання надала б можливість підняти престижність та виявити зацікавленість художників до цього класичного виду образотворчості, який нині здебільшого підміняється виробами малої інтер'єрної пластики із нетривких матеріалів. Згадаємо, що саме розвиток монументального мистецтва, яке тісно пов'язане з архітектурою, спонукав до появи потужних мистецьких стилів.
Класифікації сучасних напрямів розвитку мистецтва може сприяти і проведення цільових виставок, які б розкривали особливості основних видів та жанрів образотворчості і спонукали б художника до більш тісної співпраці, адже, як показує історія, у всі часи застосування цехового принципу як стимулятора конкуренції у процесі загального мистецького розвитку давало позитивні результати. Тоді і засобам масової інформації, які в переважній більшості не мають фахівців в галузі образотворчого мистецтва, було б набагато легше самостійно орієнтуватися в тих чи інших мистецьких подіях, а не лише крокувати за лінією "прес-релізів".
Взагалі, була б доречною поява в області професійного культурно-мистецького тижневика. Моя думка не виглядала б фантастичною, якби нині було створено обласний культурно-мистецький інформаційний центр, нагальна потреба в якому існує. На жаль, сьогодні цю функцію знову ж виконують в основному музеї та розрізнені заклади культури. На моє переконання також є потреба в проведенні спеціальних семінарів для преси з приводу форм і пріоритетності висвітлення подій в образотворчому мистецтві, ознайомлення з процесами, що відбуваються в сучасному художньому середовищі. Адже, чим більш фаховим буде висвітлення творчості художника, тим простіше йому самому визначитися і віднайти свою мистецьку нішу, а значить і співпраця митця з музеєм матиме більш цілеспрямовані ознаки.
У художників і музейників загальна, єдина мета - розвиток українського образотворчого мистецтва.
Митець народжений творити! Розбризкуючи, розкидаючи свої ідеї, іноді важкими брилами жбурляючи їх у суспільне товпище, щоб пробити шлях до істини, він нестримно йде уперед, іноді втрачаючи рівновагу. А завдання музейних працівників - "відділяти зерна від плевел", збирати мистецьке дорогоцінне каміння, акуратно і з любов'ю надаючи йому огранки, відсилаючи у безмежних світ історичного, художнього життя.