Search

• Історія
• Зали
• Архів виставок
• Архів заходів
• Архів конференцій
• Публікації
• Галерея афіш
• Досягнення
• Театр у музеї
• Пам'яті

А.Д.Кімнатний - "Традиції образотворчого мистецтва на Кіровоградщині"

А.Д.Кімнатний -
Завідуючий відділом науково-
дослідної роботи Кіровоградського
обласного художнього музею


Кіровоградська земля завжди була багата талантами. Тут народилися відомі діячі світової культури, зокрема, образотворчого мистецтва. Більшість з них були випускниками вечірніх рисувальних класів при Єлисаветградському земському реальному училищі, які заснував в минулому відомий в нашому місті художник Петро Олександрович Крєстоносцев (1837--1893).
Крестоносцев, академік портретного живопису прибув до Єлисаветградщини на запрошення директора ЄЗРУ М.Р. Завадського восени 1879 року, викладав у ремісничо-грамотному училищі, чоловічій гімназії (1880-1883), реальному училищі. У 1880 році заснував при ЄЗРУ "Вечерние рисовальные классы для вольноприходящих"- першу в Росії громадську школу мистецтв (проіснувала до 1918 року). Керував нею до 1893 року.

Засновником розвитку образотворчого мистецтва на Кіровоградщині можна вважати Феодосія Сафоновича Козачинського (1864 - 1922). Те, що Козачинський не отримав середньої освіти у кінцевому підсумку й перешкодило йому закінчити Академію мистецтв. Він вступив до неї вільним слухачем і навчався у самого І.Ю. Рєпіна.
У 1904 році Козачинський повертається додому, працює учителем рисування та креслення Єлисаветградського земського реального училища, а з 1906 року очолює вечірні рисувальні класи. Будучи керівником вечірніх рисувальних класів, Феодосій Сафонович став першим викладачем для багатьох талановитих митців, чиї імена на сьогодні є гордістю Кіровоградщини. Це Олександр Олександрович Осмьоркін, Петро Дмитрович Покаржевський, Амшей Маркович Нюренберг, Олександр Федорович Фойницький.
Важко переоцінити значення діяльності Козачинського для нашого краю. В 1913 році будучи членом комітету по влаштуванню першої Єлисаветградської художньої виставки, Феодосій Сафонович експонував на ній 21 роботу. Три з них потрапили до нашого музею ( "У садку", "Квіти", "Гімназистка"). Доля інших невідома.
У Держархіві зберігається документ, з якого випливає, що Козачинський був одним з фундаторів картинної галереї у Єлисаветграді, її першим завідуючим. Він був керівником художньої частини музею по відділу образотворчого мистецтва.

Одним з відомих учнів Козачинського був заслужений діяч мистецтв РСФСР Петро Дмитрович Покаржевський (1889-1969). Закінчив Академію мистецтв (батальна майстерня М.С. Самокіша).Вважається художником-баталістом. Його основні твори присвячені червоній армії.
Близько 130 творів Покаржевський передав рідному мусту зі своєї персональної виставки в Москві.

Вихованець вечірніх рисувальних класів, учень Козачинського Амшей Маркович Нюренберг (1987-1979). Навчався в Одеському художньому училищі. Вдосконалював свою майстерність в Парижі.
У Москві Нюренберг знайомиться з Маяковським і стає один з четвірки засновників "Вікон РОСТА". Створив кілька серій кольорових малюнків на історико-революційну тему. Найбільш яскрава сторінка його творчої біографії датована роками Великої Вітчизняної війни.
Вагомий вклад Амшея Марковича Нюренберга як мистецтвознавця. Як художній критик він завжди відстоював реалістичне зображення дійсності. Він є автором статей у "Паризькому віснику" (1911-1922рр.), монографії "Сезанн" (1924р.), книги "Спогади, зустрічі, думки про мистецтво" (1969р.).
Роботи Амшея Марковича Нюренберга зберігаються в Третьяковській галереї, в музеї образотворчого мистецтва ім. О. Пушкіна. Понад 250 робіт художника зберігається в різних музеях колишнього СРСР.

Ще один вихованець вечірніх рисувальних класів, якими керував Козачинський, став заслуженим художником Молдавії. Це Олександр Федорович Фойницький (1886-1973). Закінчив Єлисаветградське реальне училище, разом з цим відвідував класи малювання. Продовжив навчання в Одеському Художньому училищі. В 1912 році він закінчує училище і у 1913 році вступає до Академії мистецтв. Однак важке матеріальне становище не дає Фойницькому продовжити навчання, і він у цьому ж році приймає запрошення викладати графічні предмети в гімназіях Тирасполя.
О.Ф. Фойницький є одним з організаторів і активним співробітником Тираспольського художнього музею, керівником всіх художніх виставок. Величезну роботу на протязі декількох десятиліть вів художник по вихованню національної творчої молоді. Створена ним при Палаці піонерів студія малюнка була справжньою художньою школою, в якій отримали початкову художню освіту багато художників.

Наш видатний земляк Олександр Олександрович Осмьоркін теж був вихованцем вечірніх рисувальних класів. З 1902 року Олександр Осмьоркін навчається в Єлисаветградському реальному училищі, а з 1906 року відвідує вечірні рисувальні класи при цьому училищі, керівником яких був Феодосій Сафонович Козачинський. В 1910 році вступає до Петербурзької школи заохочення художників, де на той час викладав Микола Реріх, але не закінчивши її Осмьоркін вступає до Київського художнього училища. В 1913 році він приїжджає до Москви, де навчається в приватній студії І.І. Машкова, яку закінчує в 1916 році. Найбільше вплинула на розвиток молодого Осмьоркіна творчість художників об'єднання "Бубновий валет".
О.О. Осмьоркін залишив велику творчу спадщину - понад 700 станкових картин, багато графіки, театрально-декораційні роботи. Його твори експонуються в найкращих музеях - Третьяковській галереї, Російському музеї у Санки-Петербурзі, в багатьох музеях СНД та за кордоном.

Наш видатний земляк, народний художник СРСР, лауреат Державної премії СРСР, дійсний член Російської Академії мистецтв Петро Павлович Оссовський народився 18 травня 1925 року в селі Мала Виска. Він - онук визначного українського театрального діяча Дмитра Гайдамаки - Вертепова (1897 - 1987), учня М. Кропивницького, акторами були його бабуся Юлія Шостаківська та мати.
Закінчив Московський державний інститут ім.. В. І. Сурикова (1944-1950). Зараз живе і працює в Москві.
П. Осовський вважається основоположником так званого "суворого стилю" в мистецтві, для якого характерні декоративність, узагальнення форми, відсутність нюансів.

Юрій Павлович Луцкевич (1934-2001) - визнаний лідер українського необароко. Під час навчання в гуртку образотворчого мистецтва в Кіровоградському Палаці піонерів Ю. Луцкевич навчався у заслуженого художника України Бориса Михайловича Вінтенка. Закінчив Київський Державний художній інститут (майстерня В. Г. Пузирькова (1959).
Твори майстра зберігаються в музеях, галереях та приватних зібраннях багатьох країн світу.

Твори Ф. Козачинського, П. Покаржевського, А. Нюренберга, О. Фойницького, П. Оссовського, Ю. Луцкевича склали значну частину зібрання картинної галереї, яка відкрилась в 1965 році.
Образотворче мистецтво в регіоні починає розвиватись в післявоєнний період. У 1949 році в місті організується Товариство художників, яке з 1963 року стає структурним підрозділом Одеського відділення виробничих майстерень Художнього фонду України.
Важливе місце в історії мистецтва нашого краю займає творчість Володимира Олександровича Федорова (1920-1986), Миколи Гнатовича Бондаренка (1914-2000), Олександра Семеновича Логвинюка (1936-2004), Б.М. Вінтенка (1927-2002). Ці особистості заклади традиції реалістичного мистецтва нашого краю і вплинули на його подальший розвиток.

Серед кіровоградських митців особливе місце займає творчість заслуженого художника України Бориса Михайловича Вінтенка (1927-2002). Закінчив Одеське державне художнє училище ім. Грекова.
Борис Вінтенко твердо стояв на реалістичних позиціях в мистецтві. Провідний напрямок розвитку його творчості - образ рідної степової України; це пейзаж-картина, в якій завжди присутній митець зі своєю ліричною інтонацією, почуттям єдності людини з природою.
На протязі багатьох років цікавить художника історична тема. Але найбільш значні історичні твори Б. Вінтенка створювались у другій половині 60-х років, коли скінчилась "відлига". Сьогодні, в дні національного відродження ці роботи репрезентують Б. Вінтенка як художника, в творчості якого чільне місце займає тема українського козацтва, славної української історії.
Свою неповторну авторську техніку Б. Вінтенко створив на основі техніки французьких художників-пуантілістів, які працювали окремими цяточками. Також роботи художника відрізняються уже світлою кольоровою гамою. Тому їх можна впізнати на будь-якій виставці.

Важливе місце в розвитку образотворчого мистецтва нашого краю займає творчість Володимира Олександровича Федорова.
В. О. Федоров народився 7 лютого 1920 року у нашому місті в робітничій сім'ї. Навчався в Одеському державному художньому училищі, яке закінчив у 1940 році.
Володимир Олександрович брав активну участь у культурному житті міста й області, працював у Кіровоградському товаристві художників, тривалий час був головним художником художнього фонду м. Кіровограда, деякий час працював у Кіровоградському драматичному театрі декоратором.
З 1978 року він член Спілки художників СРСР.
Федоров належить до художників-соцреалістів. Протягом усього творчого життя був помітний потяг Володимира Олександровича до історичних тем. Він створив багато тематичних композицій, присвячених історії нашого краю. Відомі його полотна, присвячені Т. Г. Шевченку, корифеям українського театру. Частину робіт він присвятив революційному минулому рідного краю, образу Леніна. Важливе місце в творчості художника займають пейзажі Кіровоградщини.
Помер В. О. Федоров 24 серпня 1986 року у Кіровограді. Свій безцінний спадок художник залишив рідному місту. Вдова Володимира Олександровича передала Кіровоградському обласному художньому музею близько 900 картин, етюдів, графічних листів художника.

Микола Гнатович Бондаренко (1914-2000) народився селі Картушено, що на Луганщині. З 1931 по 1934 роки навчався у Київському художньому інституті, з 1939 по 1940 роки - в Одеському художньому училищі ім. М.Б. Грекова. З 1946 року М.Г. Бондаренко жив і працював в Кіровограді
Творчість Миколи Гнатовича Бондаренка можна віднести до соціалістичного реалізму. Працюючи в жанрі станкового живопису, він писав тематичні картини, портрети сучасників, пейзажі степового Кіровоградського краю.
Як учасника Великої Вітчизняної війни особливе місце в його творчості займають батальні твори.
Тематика полотен митця дуже різнопланова. В його творчості можна знайти картини, присвячені темам, що й зараз вражають глядача своєю актуальністю (наприклад, "Трагедія Чорнобиля"(1994)). В часи незалежності, Микола Гнатович в своїх творах звернувся до сюжетів, присвячених історії нашої держави. Серед них - "Смерть гетьмана Мазепи"(1992), "Козацька засідка"(1994-1995), "Останні вірші кобзаря"(1989). Також серед створених художником полотен багато таких, що оспівують незалежність нашої держави ("Ще не вмерла Україна"(1993)). В своїх пейзажах художник постає як людина, безмежно закохана в свій рідний степовий край.

Велике значення для історії мистецтва Кіровоградщини відіграє особистість Олександра Семеновича Логвинюка(1936 - 2004), який був художником реалістом високого класу.
Олександр Логвинюк. Закінчив Сімферопольське художнє училище ім. М. Самокиша в 1965 році. В 1971 році він закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І.Рєпіна та за направленням приїхав в Кіровоград і провів тут все творче життя. В інституті Олександр Семенович навчався в майстерні професора Є. Мойсеєнка - учня найвідомішого нашого художника-земляка О.Осмьоркіна.
Тематичний діапазон творів майстра досить широкий - від історичної картини до камерного натюрморту. Художник стояв на позиціях правди і високої відповідальності перед глядачем, був взірцем для творчої молоді.
Одна з провідних тем в творчості художника - тема великої Вітчизняної війни. Нові штрихи вніс Олександр Семенович і в українську образотворчу ленініану. Багато творів присвятив історії нашого краю. Останнім часом він особливо багато працював над пейзажем - тонким, ліричним, одухотвореним, прагнучи зафіксувати для нащадків неповторні куточки нашого степового краю. В останні роки цікавила художника тема історії нашого народу. Він прагнув створити картину, присвячену першому гетьману України. Вивчав історичні матеріали, створив багато ескізів. Також Олександр Семенович активно готувався до святкування 250-річчя Кіровограда. Проте не всім задумам судилося бути втіленими в життя. Художник пішов з життя 2 березня 2004 року.

Михайло Володимирович Надєждін (1935 р.н.) - учасник всесоюзних, республіканських та зарубіжних (Болгарія, Канада, США) виставок, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України, голова Кіровоградської організації Національної Спілки художників України; народився в селі Костянтинівна на Сумщині. В 1962 році закінчив Дніпропетровське державне художнє училище. З 1963 року живе в Кіровограді.
Михайло Надєждін - яскравий представник авангардного мистецтва, увійшов у світ мистецтва в той час, який нині прийнято називати "відлигою", епохою шестидесятих. Творчість художника грунтується на постійних пошуках, експерименті. Одним з основних принципів його творчості є імпровізація. За мистецькі вподобання М. Надєждіна свого часу звинувачували у формалізмі та антинародності.

На розвиток образотворчого мистецтва в області значною мірою вплинуло створення на початку 60-х років Кіровоградської міської дитячої художньої школи ім. О. Осмьоркіна, яку вже багато років очолює Леонід Іванович Бондар. Багато хто з нинішніх членів Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України є випускниками художньої школи.

На сьогодні мистецтво Кіровоградщини є різноманітним та різноплановим. Про це свідчить творчість художників - членів Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України, яка була створена у 1989 році.
Біля витоків образотворчого мистецтва на Кіровоградщині стоять також різносторонні особистості, художники театру Микола Тимофійович Добролеж та Василь Макарович Остапенко.
Творчість заслуженого працівника культури України Леоніда Бондаря відрізняє імпресіоністичне бачення світу, постійне прагнення до експерименту.
В творах Фелікса Полонського помітний вплив монументального мистецтва. Художник в основному звертається до таких жанрів як пейзаж та тематична композиція.
Відомого майстра портрету Любов Кир'янову презентують твори, написані в реалістичній манері. Як правило - це тематичні композиції філософського змісту.
Неординарний погляд на життя, сарказм та гумористична фантазія відрізняє сюрреалістичні роботи відомого графіка Володимира Кир'янова. Широкий діапазон творчих інтересів відрізняє роботи Ігоря Смичека, який останнім часом надає перевагу техніці олійного живопису.
Представлені в експозиції і твори відомих майстрів пейзажу Анатолія Янєва, Віктора Перепичая, Юрія Вінтенка, Анатолія Пунгіна та Леоніда Орлика, що репрезентують реалістичну манеру написання та прихильність до повнозвучних кольорів.
Декоративністю виконання та творчим пошуком відрізняються твори Григорія Гнатюка, Володимира Плітіна та Анатолія Дворського.
Творчість Андрія та Оксани Надєждіних репрезентує авангардний напрямок в мистецтві, різні його течії. Оксана Надєждіна - працює в напрямку абстракції. Для творчості Андрія Надєждіна характерне символічне баченні світу.
Неординарний художник Юрій Гончаренко працює над творами, які відповідають сучасному українському мистецтву, виконані в напрямку символізму і являють собою суміш традицій народного мистецтва.
На професійному рівні декоративно-ужитковим мистецтвом займаються заслужена художниця України Наталія Федоренко та Марія Церна.
На відміну від живопису скульптура та кераміка не дуже поширені види мистецтва в нашій області. Відомі на Кіровоградщині скульптори - Володимир Cамійленко, Віктор Френчко та Аркадій Мацієвський. Мистецтво кераміки розвивається завдяки родині Фірсових. Роботи Миколи, Нелі, Олександра і Сергія Фірсових відразу привертають увагу глядачів оригінальністю та різноплановістю.
На відміну від І половини ХХ століття, коли талановита молодь прагнула виїхати до Києва або до Москви, про що свідчить життєвий шлях наших видатних земляків О. Осмьоркіна, П. Покаржевського, А. Нюренберга, О. Фойницького та інших, сьогодні мистецький потенціал залишається в області. З'являються перспективні, талановиті молоді художники, які мають змогу виставляти свої роботи в обласному художньому музеї. В обласному центрі існують художньо-графічне відділення мистецького факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка та художньо-технічний факультет Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки, що дають змогу талановитій молоді набувати професійних навичок не виїжджаючи з області. Ці умови сприятимуть збагаченню мистецького потенціалу області.