Search

• History
• Halls
• Exhibition archive
• Events archive
• Conferences archive
• Publications
• Posters Gallery
• Achievements
• Museum theatre

Надєждін А.М. "Інноваційні напрямки виставкової діяльності музеїв художнього профілю" [translations pending]

Надєждін А.М.-
провідний науковий спеціаліст
Кіровоградського міського
художньо-меморіального музею
О.О.Осмьоркіна


Ще на початку другої половини 1990-х років в Україні, що переживала складну економічну кризу, яка супроводжувалася розривом міжгалузевих зв'язків в культурі, науці, освіті, підприємствах туристичної галузі, що означалося різким зниженням загального культурно-освітнього населення. Гостро постало питання функціонування музейної сфери.
Музеї з їх усталеним устроєм в умовах видозмінюю чого суспільства мали шукати нові форми роботи. Одним з виходів з даної ситуації було розширення виставкових заходів та впровадження нових виставкових форм. Хоча на цьому шляху завжди виникає проблема, адже музей в основі своїй передбачає стабільність експозиційного середовища, а виставка - змінність, недовговічність. Часта зміна експозицій породжує протиріччя у відношенні людей до музею як наукової установи, тож з'являється питання: як перетворити негативні якості видозмінності та позитивний розвиток?
На мою думку, вихід є в понятті "унікальності". Вивчаючи досвід інших музеїв, можна помітити, що кожна виставка, яка заохочувала глядача і в той же час зберігала мистецьку якість, вирізнялася рисами унікальності і неповторності. Тож експозиція змінних виставок має ставати твором мистецтва, складаючи невід'ємну частину музейного середовища і в той же час нести розуміння короткочасності її існування, і в даному випадку можливо застосування інноваційних форм подачі експонованого матеріалу.
Хотілося б поділитися власне досвідом художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна з цього питання на прикладі трьох виставкових проектів, функціональні принципи яких мають, на мою думку, подальшу перспективу.
В 1995р. в музеї презентувалася тематична виставка "Художник і тоталітарний режим. Історія однієї картини", яка на прикладі хроніки створення картини О.О.Осмьоркіна "Передові люди автозаводу ім. Сталіна." 1949р. розкривала цілу панораму трагічних подій в країні другої половини 1940-х - початку 1950-х років. Основу експозиції склали живописні етюди до картини, фотознімки художника та документальні матеріали того часу. Каталізатором емоційної напруги стала інсталяційна композиція з меморіальних та типологічних предметів "Майстерні художника", яка фактично виконувала роль ключа до прочитання теми, а її внутрішня структурна побудова - до порозуміння душевної трагедії художника. На емоційне посилення сприйняття спрацьовував музичний супровід - мелодії 1940-1950-х років, що фоном звучали в залі.
В чому ж інноваційність проекту? По-перше, це - практично виставка однієї картини; по-друге, "Майстерня художника" не мала реконструктивного характеру, а лише відтворювала атмосферу часу. Фіксуючи момент сучасного сприйняття цього історичного періоду образотворчими засобами, використовуючи образно-емоційні стереотипи, так звані психологічні якорі. Наприклад, вікно, фрагмент класичної фризової ліпнини, старі фото - як романтично-ностальгійне сприйняття минулого; велика маса червоного кольору театральної завіси з зображенням Музи, виконаної О.О.Осмьоркіним до ювілейної Пушкінської вистави "Маленькі трагедії", презентованої 1937р. у Ленінградському Великому Драматичному театрі, поряд з етюдами до картини стимулювала внутрішнє почуття дисгармонії між мистецтвом класичним та мистецтвом соціалістичного реалізму, поглиблюючи відчуття трагічності ситуації; музичний ряд давав можливість моментальної само орієнтації відвідувача у часі. Фактично було створено інтерактивне музейне середовище, в якому відвідувач виставки перетворювався з глядача на учасника подій, здійснюючи подорож у часі, але в досить комфортних умовах сучасного сприйняття минулого. З іншого боку, перед глядачем розкривалася вся гама внутрішніх протиріч митця, які він переживав під час написання твору. Таким чином, картина на очах у глядача набувала рис самодостатності.
На мій погляд, принцип виставки "однієї картини" є досить цікавим і перспективним, оскільки, по-перше, дає можливість ефективно працювати на власному матеріалі, по-друге, зосередити глядача на самому понятті картини, відновлюючи її самоцінність, а значить і самоцінність художника-митця, яка сьогодні практично втрачена в агресивному середовищі масової культури.
Інший інноваційний принцип було застосовано у формуванні експозиції виставки "Місто Якова Паученка" (2001р.) - варіативний принцип взаємопроникнення часових середовищ, який базується на ідеї пере ємності культур та направлений на адаптацію історичного минулого у сучасності.
Зазначу, що взагалі показ архітектури як мистецтва в обмеженому об'ємі музейного середовища, а тим більше в площинній формі має свої складності. Адже архітектура в основі своїй мистецтво просторове і поліфонічне, безпосередньо пов'язане з природним середовищем. Саме ці якості архітектури і було використано під час створення виставки. Глядача, який спускався східцями до виставкового залу, розташованого в цокольному приміщенні музею, зустрічала збільшена копія "Плану Єлисаветграда 1913р.", на яку проектувалися кольорові слайди архітектури історичного центру міста. Галерея ксерокопій старовинних листівок краєвидів Єлисаветграда, збільшених до формату АІ і обрамлених стилізованими витинанками з орнаментом "модерну", перемежалась сучасними чорно-білими фотографіями будівель, споруджених за проектами Я.В.Паученка, що є пам'ятками архітектури загальнодержавного значення.
Доповнювали експозицію стереоскоп середини ХІХ ст., в якому можна було переглянути фото листівки того часу, і фотокамери 1900-х років.
В чому особливість виставки? Сьогодення у сучасних фотознімках і світ минулого з листівок старого Єлисаветграда взаємо проникали, знаходили взаємо порозуміння, а точкою перетину цієї взаємодії ставали архітектурні доробки Я.В.Паученка. По суті, сучасні фото виступали свідками актуальності творчості єлисаветградського архітектора кін. ХІХ - поч.. ХХ ст. на підтвердження того працювала і постійна зміна слайдів, що представляли сучасну архітектоніку старого міста. В той же час оригінальні ескізи проектів Я.В.Паученка, стереоскоп та фотокамери давали можливість доторкнутися в прямому сенсі до реальності минулого, яке ставало сучасним і дієвим. Особистий перегляд архітектурних краєвидів Парижу. Лондону. Берліну та інших міст Європи, представлених в стереоскопі, в порівнянні з побаченим в експозиції виставки і власним повсякденним існування в архітектурному середовищі міста, стимулював думку про беззаперечну приналежність до європейської культури.
Третій інноваційний проект, на який хотілося б звернути увагу, стосується ідеї використання музею як активного мистецького середовища, яке сприяє розвитку дитячої творчості та зацікавленості дорослого глядача шляхом провокування їх прямої участі у творчому процесі. Однією з перших таких акцій була виставка-конкурс, що проводилася в рамках Все обласного фестивалю дитячої творчості, присвяченого Всесвітньому дню Землі (1996р.). В двох виставкових залах музею були розміщені великі столи, на яких розкладено приладдя для малювання. Спочатку діти та дорослі, які брали участь в акції, мали можливість познайомитися з історією музею, життям і творчістю О.О.Осмьоркіна, після чого їм було запропоновано відтворити свої враження на папері будь-якими образотворчими засобами. Одразу ж розгорталася виставка творів, проводився конкурсний відбір, за підсумками якого визначалися переможці. Таким чином. І діти, і дорослі активно включалися, так-би мовити, в роботу музею, з'являлося розуміння того, що музей є не мертва, відсторонена від життя структура, а його дієва складова. Участь у створенні виставки, професійне обґрунтування оцінки творів в процесі їх обговорення перетворювало гру-конкурс у серйозну роботу, направлену на пізнання засад високого, професійного мистецтва. Ці акції супроводжувалися активною співпрацею з пресою і телебаченням: інформація, стаття-публікація, ґрунтовний сюжет або телепередача.
Окремо зазначу, що використання інноваційних ідей та технологій потребують обережного їх застосування, особливо в меморіальних музеях мистецького профілю. Кожна з таких акцій повинна мати ґрунтовну наукову підготовку, адже нам добре відомо, що порушити культурний простір легко, але набагато складніше його зберегти та направити на шлях розвитку.