Search

• History
• Halls
• Exhibition archive
• Events archive
• Conferences archive
• Publications
• Posters Gallery
• Achievements
• Museum theatre

Ноженко В.Г. "Завжди в неспокої, завжди в строю (життєвий та творчий шлях народного художника України М.Надєждіна)" [translations pending]

Ноженко В.Г. -
головний зберігач фондів
обласного художнього музею


Михайло Надєждін - унікальний український митець, народний художник України, чия творча практика має вплив на розвиток сучасної образотворчої культури. Народився 18 травня 1935 року в с. Костянтинівка Хотинського району на Сумщині в багатодітній селянській сім'ї. Дитячі та юнацькі роки провів у Білопіллі. Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище, живописно-педагогічне відділення. Викладачі: Я. Калашник, М. Родзін, Г. Чернявський.
Не можна зараз точно сказати, коли і яким чином Михайло відчув жагу до мистецтва. Але з того часу, як природа надала йому снаги, а Бог наділив талантом відчуття кольору, він завжди перебуває в стані пошуку - пошуку гармонії себе і Всесвіту.
Він вийшов на творчу арену на початку 60-х років ХХ століття, увібравши потужність обрядової родинної селянської традиції Слобожанщини та здобутки класичного і авангардного мистецтва, отримані студіями в Дніпропетровському художньому училищі, зачарував світ експресією кольору малярських творів, шокуючи "соцреалістичну публіку" логікою малярського конструктивізму та кодовими знаками композиційних образів, космічним розумінням сили і могутності живосутності речей.
Це дивовижне покоління, яке виховувалось на моральному кодексі будівника комунізму, чиї основні положення "запозичені" комуністами із Біблії. Це в переважній більшості покоління людей моральних. Михайлу Надєждіну неабияк пощастило, що саме в цей час він навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де живопис викладав Яків Калашник. Приємно відзначити, що Калашник - наш земляк, уродженець села Листопадового Новомиргородського району, де й похований. Досить лише нагадати, що його учнями були нині, не побоїмось сказати, всесвітньо відомі українські живописці Феодосій Гуменюк та Володимир Макаренко, якого у Франції, куди він емігрував, називають "козак Макар". Михайло Надєждін навчався разом з ними в Калашника, був, як і вони, його улюбленим учнем, про що свідчить, зокрема, виконаний Учителем етюд з юного Надєждіна, який зберігається в обласному художньому музеї.
Кінець шістдесятих. "Відлига" скінчилась, почались "морози". Не кращий час для мистців, і все ж, саме в цю пору група однодумців влаштовує виставку своїх творів. Вирок - "формалізм, антинародність". Можна було зламатись, багато хто відступав під зовнішнім тиском, та внутрішнє "Я" Михайла Надєждіна, його потяг до мистецтва виявилися сильними за обставини. І коли час немовби зупинився, з'являється картина "Сон". Це ніби звернення до минулого, але інтерпретація - нова. На перший план виходить духовність. Колір - ніби відображення миті духовної чистоти. У зверненні до родини, близьких людей - камерність. Почалися інтенсивні пошуки в колориті, цьому допомагала природа, робота на пленері. Мистець сприймає світ з надією, і мабуть тому його ніколи не покидає почуття гумору. Той самий гумор, який іскриться з образів ранніх робіт, стаючи з часом стриманішим, - тепер уже - іронічна посмішка в полотнах вісімдесятих. "Весілля", "Весна", "Батько", "Мій двір" - ось короткий перелік робіт цього часу. Ці твори неначе кажуть нам, що політики приходять і відходять, а мистецтво і душа вічні.
Певно, Михайло Надєждін є рекордсменом серед живописців колишнього СРСР за кількістю невдалих спроб вступити до Спілки художників. Не менше 25 разів його не впускали до Спілки, а це, як-не-як, 25 років життя. Але Надєждін не впадав у відчай, не опускав рук, хоча його зусилля стати членом Спілки художників СРСР все більше скидались на сізіфову працю.
На той час він писав уже суто соцреалістичні картини, але клеймо "формаліста", отримане в юності, не відмивалось ніяк. І Надєждін таки дочекався свого часу! Сьогодні Михайло Володимирович - голова Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України, знаний в Україні живописець.
Як бачимо, Надєждін на рідкість цілеспрямована натура. Вперта, але здатна на компроміси, наполеглива у досягненні мети. Серед митців таке трапляється нечасто. А, головне, Надєждіну вдається гармонійно поєднувати особисті інтереси не на шкоду колективним. Це можна називати по-різному: розумним егоїзмом, здоровим прагматизмом тощо.
Хто тільки не був головним художником Кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду України, але більше року ніхто не утримувався. А Надєждін займав цю посаду понад півтора десятка літ, а тепер можна з впевненістю сказати, що він надовго і всерйоз очолив обласну організацію Національної спілки художників. Їй нещодавно виповнилося п'ятнадцять років. І в тому, що вона створена, зростає чисельно, відіграє все помітнішу роль у художньому житті України, заслуга Михайла Володимировича Надєждіна незаперечна.
Як і кожна творча особистість, Надєждін - людина амбітна. Він хоче, щоб картини його експонувались на престижних виставках, купувались музеями, включались до каталогів, тобто прагне до визнання, бажає слави. Він учасник багатьох республіканських, всеукраїнських, зарубіжних, міжнародних художніх виставок. Відкриваючи нові обрії на шляху пошуку істини, Михайло Надєждін дає наснагу багатьом молодим митцям. Серед них і його діти, Андрій та Оксана, які впевнено торують власний шлях у мистецтві. Художники знають ціну собі, своїм будням і безсонним ночам - це батько і діти Надєждіни… Вічне, неспокійне, вабливе їх мистецтво, радісна їх творча доля.