Search

• History
• Halls
• Exhibition archive
• Events archive
• Conferences archive
• Publications
• Posters Gallery
• Achievements
• Museum theatre

Білошапка В.В. "Перспективи розвитку музейної справи в Олександрівському районі Кіровоградської області" [translations pending]

Білошапка В.В. -
завідуючий фондами
Олександрівського районного
краєзнавчого музею


П'ята сесія Кіровоградської обласної ради п'ятого скликання наприкінці 2006 року прийняла рішення про створення історико-архітектурного заповідника родини Раєвських у селі Розумівці. Заповідник підпорядкували управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації. Згідно цього рішення обласна рада затвердила також Концепцію розвитку історико-архітектурного заповідника родини Раєвських.
Головними об'єктами запланованого історико-архітектурного заповідника родини Раєвських є пам'ятка архітектури загальнодержавного значення - Свято-Хрестовоздвиженська церква-усипальня героя Вітчизняної війни 1812 року Миколи Миколайовича Раєвського і членів його родини та історико-меморіальний музей родини Раєвських (поки що існує тільки на папері) в селі Розумівці.
Під територію заповідника для вирішення поставлених завдань планується додатково передати частину земель, що належить Розумівській і Бовтиській сільським радам, загальною площею близько 6 га.
На території Розумівської сільської ради це землі, що знаходиться в безпосередній близькості і прилягають до земельної ділянки Свято-Хрестовоздвиженської церкви родини Раєвських в селі Розумівці (приблизно 3 гектари); землі на березі Бандурівського ставу, на місці колишнього хутору Ставидлянська Лука з одного боку і фрагментом старої дороги з пам'ятним знаком біля т. з. "Дуба О.С. Пушкіна" на протилежному березі ставу з іншого боку (приблизно 3 га).
На території Бовтиської сільської ради до заповідника відійде, зокрема, 0,1 гектара землі біля загальноосвітньої школи - на місці колишнього садибного маєтку родини Раєвських.
В межах території, що відводиться, враховуючи природну унікальність місцевості, архітектурно-просторова організація заповідника буде вирішуватись у вигляді синтезу архітектури, скульптури, монументальної композиції і садово-паркового мистецтва з наступними елементами взаємозв'язку архітектури і природи.
До складу музейно-меморіального комплексу ввійдуть: Свято-Хрестовоздвиженська церква-усипальня героя Вітчизняної війни 1812 року Миколи Миколайовича Раєвського і членів його родини; стаціонарний історико-меморіальний музей родини Раєвських; музей під відкритим небом; монументальні пам'ятники і пам'ятні знаки.
Буде закладений ботанічний сад з наступним створенням ландшафтної архітектури: лугового ландшафту (набережна низинна ділянка ставу в селі Розумівці), альпійського ландшафту (схил пагорбу від ставу до усипальні), садово-паркового ландшафту (рівнинні ділянки, що оточують усипальню). Тут же передбачено розмістити зимовий сад і малі архітектурні форми, оглядові площадки, каскади і алеї.
Створюватимуться готельний комплекс та допоміжні споруди, інженерна, дорожня і допоміжна інфраструктури.
Концепція передбачає розвиток народних, сувенірних промислів тощо.
Автори концепції бачать у складі історико-архітектурного заповідника й майбутній Історико-меморіальний музей 2-го Українського фронту імені Маршала І. Конєва в селі Бовтишці. До його складу планується включити селянський будинок по вулиці Конєва, 15, в якому у січні-березні 1944 року знаходився штаб 2-го Українського фронту; територію, прилеглу до будинку, з облаштуванням споруд і мереж колишнього штабу фронту; меморіал воїнам - визволителям району, загиблим від фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни.
Реалізація концепції потребує часу і коштів. Стосовно часу, то рішення обласної ради визначає термін до 2012 року. Фінансування ж здійснюватиметься із різних джерел, як бюджетних, так і позабюджетних. Очікується, що кошти йтимуть не тільки з України, а й з Російської Федерації.
Обласна влада звернеться до Кабінету Міністрів України з клопотанням про надання заповіднику статусу Національного історико-архітектурного заповідника.
На думку авторів концепції, перший на Кіровоградщині історико-архітектурний заповідник стане культурним, рекреаційним і туристичним центром національного рівня.
Безперечно, крок по створенню заповідника на території Олександрівського району - важлива віха у збереженні культурної спадщини краю.
Історико-архітектурний заповідник міг би стати першою ланкою для майбутнього більш масштабного проекту - історико-культурного заповідника "Олександрівщина". І ось чому.
Проект історико-архітектурного заповідника сприятиме вирішенню тільки кількох, хоч і важливих, але локальних, проблем культурної спадщини району. Він не враховує багатьох реалій української історії краю, культурних надбань українців, поляків, сербів, євреїв.
Осторонь, наприклад, залишається село Цвітне, де в рамках історико-культурного заповідника можна відродити гончарний промисел і створити музей гончарства. Тут варто впорядкувати місця, пов'язані з гайдамаччиною ХVІІІ століття, зокрема ватажком українського повстанського руху Семеном Неживим, який, за однією з версій, народився у Цвітному. Село Цвітне - батьківщина заслуженої художниці України Тамари Гордової. Музей її самобутніх творів міг би стати важливим туристичним об'єктом. Так само, як і місця, пов'язані з діяльністю холодноярського отамана періоду національно-визвольних змагань українського народу у 20-х роках ХХ століття Пилипа Хмари.
Біля Розумівки є могила українського отамана тих же часів Миколи Скляра (Чорного Ворона) та майже 300 його козаків, які полягли за волю України. Вже зараз сюди приїздять з Дніпропетровщини, Черкащини, Вінничини, Київщини, Києва, Львівщини і вшановують їх пам'ять.
Історико-культурний заповідник дозволив би повніше використати потенціал села Бірок з його мальовничим сосновим бором і привабливим пляжем на берегах річки. Давно назріла необхідність відтворення на стаціонарній основі козацької застави у Бірках, створення музею, де б відображувалась славна козацька історія краю часів гетьмана Богдана Хмельницького, який володів селом.
Важливою складовою історико-культурного заповідника могло б стати село Підлісне - давній Федвар. Хіба б не привернули увагу туристів (не тільки українських) сторінки історії Нової Сербії, заснування Миколою Левитським першої в Україні і Європі землеробської артілі, біографії театральної родини Юрів (скажіть, де, в якому селі народились відразу чотири відомі актори?), класика українського хорового мистецтва Анатолія Авдієвського, піонерів-героїв, яких фашисти живими закопали в землю? Хіба це не місце для проведення українсько-сербських наукових конференцій? Та й свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти" могло б час від часу зазирати у Підлісне.
В рамках проекту варто впорядкувати польський цвинтар в Антонівці, єврейське кладовище в Олександрівці.
А скільки місць на Олександрівщині, що пов'язані з подвигами наших воїнів у роки Великої Вітчизняної війни!
Основу для історико-культурного заповідника склали б музейні заклади Олександрівщини - районний краєзнавчий музей, громадські музеї історії села Розумівки (народний музей, один з кращих громадських музеїв області), села Підлісного та смт Єлизаветградки.
Районний краєзнавчий музей вже сьогодні є одним з найбільших на Кіровоградщині. Вартий уваги й філіал краєзнавчого музею кімната-музей одного з перших вітчизняних льотчиків, талановитого винахідника, українського громадсько-політичного діяча Левка Мацієвича. На базі районного музею можна створити окремий літературний музей, де були б експонати про польського письменника Міхала Грабовського, перебування в Олександрівці Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, багатьох інших відомих діячів української, польської, російської культури. А скільки талановитих письменників дала олександрівська земля! Так само, як і художників. Картинна галерея - не примха, а необхідність для збереження художніх творів наших земляків.
До складу історико-культурного заповідника просяться й багато інших цікавих об'єктів і пам'яток на території Олександрівщини (наприклад, церкви у Кримках, Бандуровому, Бірках, Іванівці, археологічні пам'ятки національного значення в Любомирці і т. д, і т. п.).
Зважте і на те, що край знаходиться на межі лісостепу і степу. Непочатий край роботи для збереження природи, щоб не світились стіни лісу, коли їдеш автомобільною трасою.
Наш край нічим не гірший в історичному, культурному, природному планах від Черкащини, Дніпропетровщини чи іншого регіону, має перспективи для розвитку міжнародного, загальнонаціонального і зеленого туризму.
Тож, хочеться вірити, що колись Національний історико-архітектурний заповідник родини Раєвських стане складовою частиною Національного історико-культурного заповідника "Олександрівщина" під егідою Міністерства культури і туризму України. Для цього є всі передумови. Потрібні добра воля і наполеглива праця.